Connect with us

З життя

Смирение и примирение

Published

on

Мачеха и прощение

Знойный июльский день висел над раскалёнными улицами деревни Прохладное, затерянной в бескрайних оренбургских степях. Пыльная дорога, словно лента, тянулась к горизонту. «Жара нынче невыносимая, а? Солнце печёт, как в печи. Хоть бы дождик капнул», — пробурчал таксист, бросая взгляд в зеркало заднего вида. Но Ольга, сидевшая сзади, молчала, уставившись в окно. «Ну и молчунья! Обычно пассажиры болтают без умолку, а эта — ни слова. К кому едешь? Сразу видно, не здешняя. Что за загадочная птица?» — бормотал водитель, но Ольга лишь тихо ответила: «Домой». Расплатившись рублями, она вышла. Такси, громко чихнув выхлопом, умчалось, оставив её в облаке пыли.

Ольга шла по знакомым с детства переулкам, но всё казалось чужим. Пятнадцать лет она не возвращалась сюда. Вот он, родительский дом, где её ждёт мама. В сумерках светились два окна, и в одном мелькнул сгорбленный силуэт. «Боже, как она постарела…» — сердце Ольги сжалось от тяжёлой, невыносимой вины. Грудь ныла, слёзы подступали к горлу. «Мама… Родная моя…» Ей хотелось броситься к двери, позвонить, упасть на колени и вымолить прощение. Но ноги подкосились. «Не могу… Сейчас… Передохну…» — прошептала она, опускаясь на скамейку. Воспоминания, как волны, накрыли её, унося в прошлое.

Её детство было ярким, как воздушный шарик, подаренный отцом. В пять лет Оля обожала свой сине-красный мяч, а когда он лопнул под колёсами грузовика, слегла с температурой. Мама, детский врач, суткоМама, детский врач, сутками не отходила от её кровати, пока девочка не поправилась.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять − три =

Також цікаво:

З життя4 хвилини ago

12-річна дівчинка з немовлям на руках увійшла до приймального відділення. Та коли вона сказала, чия це дитина…

**Щоденник Оксани Коваль**Того дня, звичайного на перший погляд, у приймальному відділенні районної лікарні сталося щось, що перевернуло життя не тільки...

З життя1 годину ago

Я вигнала свою тещу з нашого дому, і сьогодні, розповідаючи про це, я не шкодую.

Сьогодні, перегортаючи сторінки свого щоденника, я згадав той день, коли вигнав тещу з нашого дому. І не жалкую.Вигнана тещаТоді я...

З життя2 години ago

В’язана вузлами навколо дерева: овчарка не могла ні сісти, ні лягти

Липневе сонце палило Львів, ніби розпечений ковальський молот по бруку, випарюючи останні краплі прохолоди. Повітря тремтіло над землею, наче самі...

З життя2 години ago

Таємниця відносин: як зберегти любов

Найголовніше не розлучитися Нарешті у Тараса та Соломії зявилася своя оселя. Купили, здійснили давню мрію вже й доньці майже пять,...

З життя3 години ago

Дармоїдка. Свекруха виставила за поріг жінку з малим дитиною — але навіть уявити не могла, що станеться далі!

Микола нарешті заснув лише о третій. Я сиділа на краю ліжка, застигла в незручній позі рука заніміла, плече гуділо, але...

З життя4 години ago

Яка купила матері будинок, перевезла її з речами, а там — свекруха вже розмістилась і замки поміняла!

**Щоденник Олега**Сьогодні остаточно оформили документи на будинок для мами. Сонячне вересневе світло освітлювало нові печатки на папері. Ольга Іванівна тепер...

З життя5 години ago

«Це не моя дитина», — сказав мільйонер, вигнавши дружину з немовлям. Він і гадки не мав, що…

«Це не моя дитина», пролунало, наче удар, з вуст мільйонера, перш ніж він наказав дружині забрати немовля й піти. Якби...

З життя5 години ago

Відмовився забирати дружину з пологового, коли дізнався, що народила не сина, а доньку. Через роки випадкова зустріч змінила все…

Оля стояла біля пошарпаних дверей пологового будинку, ніби вирізана з дерева нерухома, стиснута тягарем самотності. В руках вона міцно тримала...