Connect with us

З життя

Квартира без свекрови: Почему мы не хотим трёхкомнатную для комфорта жизни

Published

on

Мы покупаем квартиру не для того, чтобы жить со свекровью: я категорически против трёх комнат, чтобы избежать этого кошмара.

С мужем давно мечтали о собственном гнезде, оформили ипотеку, а ещё заняли денег у его матери. Она не злая, но её навязчивость выводит меня из себя. После смерти мужа она словно решила опекать всех вокруг, и это невыносимо. У неё большая квартира в центре Казани, но я твёрдо стою на своём: пусть меньше, зато своё. Не хочу, чтобы её присутствие висело над нашим домом как дамоклов меч.

Присмотрели трёхкомнатную в новом районе. Одна комната — крошечная, идеально под гардеробную, о которой я грезила. Но свекровь, Раиса Степановна, взбеленилась. «Гардеробная — это блажь! — кричала она. — А где гости спать будут? Вдруг родня приедет?» Я сразу поняла: она про себя. В последнее время она засиживается у нас до ночи, будто боится возвращаться в свою пустую квартиру. Её слова звучали как приговор: если возьмём трёхкомнатную, она тут же начнёт к нам переть, а там и переедет вовсе.

Я не дура — вижу, к чему дело идёт. Раиса Степановна одинока, и её забота превращается в тотальный контроль. Звонит по пять раз на дню, «интересуется» делами, суёт нос, куда не просят, и даже указывает, как нам обустраивать квартиру. Не хочу делить с ней свой дом! Мы с мужем, Дмитрием, покупаем жильё для себя, а не для её прихотей, какой бы «доброй» она ни казалась.

Я дала понять: трёхкомнатных не будет. «Хочу видеть твою маму только по большим праздникам, — сказала я Диме. — Если ей так нужна гостевая, пусть у себя делает». Он отнекивался, говорил, что мать просто хочет быть ближе, что ей одиноко, что годы уже не те. Но я стою на своём. Не намерена жертвовать покоем ради её удушающей опеки. Лучше без гардеробной, чем превращать квартиру в её филиал.

Если гости приедут — пусть спят на раскладушке. А если свекровь захочет заночевать — найду сто причин отправить её обратно. Это наш дом, наша жизнь, и я не позволю никому, даже ей, диктовать нам правила.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × два =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Не залишай чоловіка, ми звикли до розкішного життя! — схлипувала мати

“Мамо, я більше не можу так жити”, — стояла біля вікна Оксана, дивлячись на сиве небо, затягнуте важкими хмарами. “Що...

З життя3 години ago

Право вибрати свій шлях

Сліпучий промінь сонця прорізався крізь штори, висвітлюючи напружені обличчя за обіднім столом, але навіть він не зміг розтопити лід, що...

З життя6 години ago

— Просто служи, – промовив чоловік. Але моя відповідь залишила його без слів.

**Щоденник Оксани** “Просто доглядай за домом,” – голос Віктора звучав буденно. Навіть не відірвав очей від телефона. – “Твоя робота...

З життя7 години ago

Жених став чоловіком, але золовка вирішила виселити наречену з спальні

— Ой, а ти хто? — глухо промовив чоловічий голос із спальні, коли Соломія відчинила двері своєї хати. — Це,...

З життя9 години ago

Повертай мого сина негайно, або зіткнешся з наслідками! — грізно вимагала колишня свекруха, стоячи на порозі моєї квартири.

Соломія сиділа на кухні у своїй новій квартирі, розглядаючи старі фотографії. Сім років шлюбу вмістилися в один маленький альбом. Вона...

З життя10 години ago

– Я обожнюю цей дім. Синку, переведи його на моє ім’я! – Свекруха зазіхає на моє житло.

Оля завмерла, почувши слова свекрухи. Пальці самі розкрилися, і піднос із приголомшливим грюкотом впав на підлогу веранди. Усією хатою розлетілися...

З життя13 години ago

— Ми з твоїм чоловіком закохані один в одного і скоро одружимося, — оголосила незнайомка. — Тож збирайте речі та залишайте наш дім.

— Ти Єва? Дружина В’ячеслава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі та...

З життя16 години ago

Я люблю іншу, але покидаю все – останні слова чоловіка перед неминучою зрадою

М’яке вечірнє світло пробивалось крізь тюль. Оксана поставила на стіл дві тарілки з вечерею й глянула на годинник. Вісім вечора....