Connect with us

З життя

Всегда в запасе, пока не нужен

Published

on

**Дневниковая запись.**

Сегодня понял, насколько был слеп.

Приехал за женой к тёще после очередной «лёгкой размолвки». Остановил «Ладу» у серой панельки, поправил воротник и зашагал к подъезду. Уже почти дошёл, как вдруг заметил чью-то тень у окна первого этажа. Сердце ёкнуло — мама?

— Тише, — прошептала Лариса Викторовна, махнув рукой. — Подойди-ка.

Из квартиры тёщи доносились голоса — громкие, без стеснения. Его жена, Вика, и её мать.

— Мам, ну ты бы видела их лица! Особенно эта… в слёзы: «Я виновата, не доглядела!» — Вика рассмеялась. — Всё идёт по плану. А мой Димочка — просто находка: чуть что — несётся, как преданный пёс. Даже в больницу повёз. Я же знала, если не припугнуть его «беременностью», он так и будет тянуть с предложением.

— Вик… это же низко, — слабо возразила мать.

— Да брось, ты ничего не понимаешь. Главное — вытянуть у него квартиру. У них же трёшка в центре, помнишь? Я уже намекнула — надо съезжаться, раз «ребёнок» скоро. А там… как-нибудь подвинем стариков. Дима — не из тех, кто скандалит. Его тихонько можно вести, куда надо.

Стоял, будто кол в грудь вбили. Каждое слово резало, а рядом мать сжимала его руку так, что кости хрустели.

— Ты слышал? — чуть слышно.

Кивнул. Лицо онемело, будто морозом сковало.

— Пошли.

Поднялись. Резко нажал звонок. Дверь открыла Вика — сияющая, будто только что триумф одержала.

— Родной! Так рано? — фальшиво улыбнулась.

— Не трать слова. Вещи тебе завтра привезу, — сказал спокойно, хотя внутри всё дрожало. — И заявление на развод подам.

— Что? Ты рехнулся? С чего вдруг?

— С того, что всё услышал. Про «беременность», про квартиру, про то, какой я удобный. Спасибо, что быстро раскрылась.

Вика попыталась что-то вскрикнуть, но только рот открыла.

Лариса Викторовна лишь бросила в её сторону:

— А я-то себя корила… Думала, не смогла тебя принять. А оказалось — сердце матери не обманешь. Просто не хотела верить.

Развернулся и пошёл. Не оглядывался. В груди — странная лёгкость, будто камень с души свалился. Шёл молча, а мать рядом шагала, крепко держа его за руку. Молча. Но это молчание значило больше, чем все слова на свете.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + 12 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Не залишай чоловіка, ми звикли до розкішного життя! — схлипувала мати

“Мамо, я більше не можу так жити”, — стояла біля вікна Оксана, дивлячись на сиве небо, затягнуте важкими хмарами. “Що...

З життя3 години ago

Право вибрати свій шлях

Сліпучий промінь сонця прорізався крізь штори, висвітлюючи напружені обличчя за обіднім столом, але навіть він не зміг розтопити лід, що...

З життя6 години ago

— Просто служи, – промовив чоловік. Але моя відповідь залишила його без слів.

**Щоденник Оксани** “Просто доглядай за домом,” – голос Віктора звучав буденно. Навіть не відірвав очей від телефона. – “Твоя робота...

З життя7 години ago

Жених став чоловіком, але золовка вирішила виселити наречену з спальні

— Ой, а ти хто? — глухо промовив чоловічий голос із спальні, коли Соломія відчинила двері своєї хати. — Це,...

З життя9 години ago

Повертай мого сина негайно, або зіткнешся з наслідками! — грізно вимагала колишня свекруха, стоячи на порозі моєї квартири.

Соломія сиділа на кухні у своїй новій квартирі, розглядаючи старі фотографії. Сім років шлюбу вмістилися в один маленький альбом. Вона...

З життя10 години ago

– Я обожнюю цей дім. Синку, переведи його на моє ім’я! – Свекруха зазіхає на моє житло.

Оля завмерла, почувши слова свекрухи. Пальці самі розкрилися, і піднос із приголомшливим грюкотом впав на підлогу веранди. Усією хатою розлетілися...

З життя13 години ago

— Ми з твоїм чоловіком закохані один в одного і скоро одружимося, — оголосила незнайомка. — Тож збирайте речі та залишайте наш дім.

— Ти Єва? Дружина В’ячеслава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі та...

З життя16 години ago

Я люблю іншу, але покидаю все – останні слова чоловіка перед неминучою зрадою

М’яке вечірнє світло пробивалось крізь тюль. Оксана поставила на стіл дві тарілки з вечерею й глянула на годинник. Вісім вечора....