Connect with us

З життя

Возвращение в незнакомый дом

Published

on

**Возвращение на чужой порог**

Ольга пела от счастья — наконец-то у неё появилась собственная квартира. Не комната в коммуналке, не угол у вечно недовольной хозяйки, а настоящая двушка в спальном районе Нижнего Новгорода. Больше никаких Нины Петровн, вырубающих свет в одиннадцать и орущих под дверью: «Не шуми, как слон!» Никаких надзоров и упрёков. Только она, её свобода и долгожданная самостоятельность.

Квартиру помогли купить родители, продав старую жилплощадь покойной бабушки. Ольга сделала ремонт, расставила мебель по своему вкусу и позвала подругу Лену на новоселье. Сидели, смеялись, пили чай с медовиком. Потом Ольга решила проводить Лену до выхода. Распахнули дверь, шагнули в подъезд — и тут увидели женщину. Та сидела на ступеньке, аккуратно доедала бутерброд, рядом лежала потрёпанная авоська.

— Простите, а вы… кто? — удивилась Ольга.

Женщина смутилась, проглотила кусок.

— Я… Галина Степановна. Я тут раньше жила. Ваша квартира… вы ведь её у меня купили?

Ольга узнала её — да, именно эта женщина несколько месяцев назад продала квартиру её родителям.

— Что вы здесь делаете?

— Девочки, поймите… — глаза Галины Степановны наполнились слезами. — Мне больше некуда идти…

Подруги переглянулись. Женщина заплакала и рассказала.

После развода она одна поднимала сына — Дмитрия. Всё ради него, всё для него. Он вырос ответственным, добрым, пошёл работать, женился на бойкой девушке — Ирине. Сначала жили хорошо. Переехали в его трёхкомнатную квартиру, Галина Степановна осталась одна. Потом родился внук — Кирилл. Потом — Алёнка. А через пару лет Дмитрий с Ириной предложили: «Продавай квартиру, переезжай к нам. Будет проще. Всё равно ты у нас с детьми сидишь».

Она согласилась. Обещали — половину денег ей, половину себе. Но её доля так и не пришла.

Жить с молодой семьёй оказалось невыносимо. Дети — с утра до ночи. Ирина на работу, Дмитрий — в офис. Готовка, стирка, уборка, присмотр — всё на ней. Но воспитывать бабушке не позволяли — только нянчить, кормить и помалкивать. Ни слова поперёк.

Когда она пожаловалась на здоровье, сын лишь отмахнулся: «Мам, ты же справляешься. Дети в порядке, Ира довольна, я могу спокойно работать. Разве это не счастье — жить вместе?»

Галина Степановна выматывалась до слёз. Летом, когда семья уехала на юг, она соврала, что поедет к подруге, а сама скиталась по городу, ночевала у реки, на скамейке. А сегодня вдруг пришла к своему старому дому. Не знала зачем. Просто потянуло.

— Даже подумала — может, переночевать здесь, на чердаке… — прошептала она.

Ольга и Лена не сдержались.

— Так нельзя! — возмутилась Лена. — Вы не одна! Пойдёмте к Оле, у неё и переночуете.

— Да как-то неудобно… — смутилась женщина.

— Какие неудобства! — твёрдо сказала Ольга.

Дома за чаем Лена, работавшая юристом, осторожно выяснила у Галины Степановны: куда делись деньги от продажи квартиры?

— Дима обещал, что положит половину на вклад… — тихо ответила та.

— На эти рубли можно купить однокомнатную, — твёрдо заявила Лена. — Мы с Олей поможем.

Через месяц Галина Степановна заселилась в новую, маленькую, но свою квартиру. В том же доме, только этажом выше. Что именно Лена сказала Дмитрию — осталось тайной. Но он выплатил долг.

Ирина с бабушкой общаться перестала. Внуки приходили к ней по очереди — сами.

А Галина Степановна снова улыбалась. С Ольгой они подружились, ходили в театры, на выставки.

— Вот что я поняла, — как-то сказала Лена. — Старость надо встречать в своей квартире. Иначе можно и вовсе без крыши остаться.

Ольга кивнула:

— И главное — не молчи, если тебя в угол загоняют.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − 10 =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

За стіною — приховані звуки

За стіною — не тиша — Та зробіть ви цей телевізор тихіше, на всіх бісів! — вигукнула Галина Михайлівна, стукнувши...

З життя30 хвилин ago

Чому мені не пощастило з мамою: краса, яка бісить

У подруг мами молоді й гарні, а в мене нема такої. Моя більше схожа на бабусю, і дуже це болить…...

З життя4 години ago

Не заглядай сюди

Олена Іванівна стояла біля вікна, притуливши долоню до скла, і дивилася, як двірник Петрович згрібає останні жовте листя. Жовтень видався...

З життя5 години ago

ВІН ДИВИВСЯ НА КРОСІВКИ У ВІТРИНІ… АЛЕ НІКОЛИ НЕ ВХОДИВ У МАГАЗИН.

Ніхто не знав, як його звати. Це був хлопчик, дев’яти років, худий, у трохи пошарпаній сорочці. Кожного дня після школи...

З життя6 години ago

Сусід, який знав забагато

Ой, слухай, я тобі цю історію розкажу, але перероблю її на наш український лад, щоб було ближче до серця. —...

З життя8 години ago

Народження дитини від коханки мого чоловіка

Все почалося з втрати сина коханки мого чоловіка, навіть не підозрюючи про це. А тепер вони хочуть позбутися мене, щоб...

З життя11 години ago

ВІН ВІДПОВІВ, КОЛИ ЙОМУ ПРИВІТАЛИ ДОБРОГО РАНКУ…

На розі вулиці Шевченка у Львові стояв манекен у вітрині крамниці з одягом. Він завжди був одягнений однаково: біла сорочка,...

З життя14 години ago

Вони з’явилися, поки ми спали

Вони прийшли, коли ми спали Марія Тарасівна прокинулася від звуку, який не одразу зрозуміла. Легке скрипіння дощок у коридорі, наче...