Connect with us

З життя

Возрождение забытых мгновений сердца

Published

on

**Дневник. Сердце, что снова забилось.**

Сегодня я летел домой, как на крыльях. В последнее время в нашей квартире творилось что-то невероятное. Вчера Таня, моя жена, вдруг… сварила щи. Казалось бы, что тут такого? Жена накормила мужа — обычное дело. Но только не у нас.

Два года Татьяна была бледной тенью себя прежней. После той страшной аварии, которая забрала у нас единственную дочь, она словно умерла вместе с ней. Леночка погибла на пешеходном переходе — всего 16 лет, только начинала жить, поступила в институт, была умницей и красавицей… А потом — машина, удар, пустота. Других детей у нас не было. Пытались, лечились, но тщетно. Смирились. Говорили: есть дочь — и слава Богу, будут внуки…

Но смерть Леночки сломала Таню. Она перестала замечать мир: ни меня, ни солнца, ни себя. Лежала сутками, не двигаясь. Не мылась, не ела, не разговаривала. Уволилась с работы, потому что смех коллег резал, как нож. Чёрный платок намертво прирос к её голове, а в доме поселилась тишина — глухая, как боль.

Я пытался уговаривать, умолять, вытаскивать её из этой бездны. Потом сдался, перебрался на диван. Её мать, седая от горя, твердила: «Тебе всего 35, ему 38. Вся жизнь впереди… А ты хоронишь себя заживо».

Но всё было бесполезно. Таня будто ждала чего-то.

А потом… Она вдруг стала мыть окно. Без слёз. В том же чёрном платке, но с искоркой в глазах. И даже сказала:
— Я поджарила картошку с лисичками. Иди мой руки, будем ужинать.

Я остолбенел. Не верил ушам. Что-то сдвинулось.

Сперва робко — Таня начала выходить на улицу, навещала родню. Потом — улыбки, редкие, но уже не пустые. На свадьбу племянницы она сняла траур, подстриглась, накрасилась. Купила платье. Мы съездили в санаторий на Чёрное море. Солнце, волны, тёплые ночи — будто вернули нас к жизни. Там случился второй медовый месяц. Смешно, неловко, как в юности. Мы смеялись, целовались… И там же Таня впервые увидела Леночку во сне. Дочка сияла:

— Мам, мы скоро снова будем вместе. Потерпи чуть-чуть…

Проснувшись, Таня поняла: её время близко. Но меня не испугало — зачем тревожить заранее?

По возвращении её позвали обратно на работу — коллега ушла на пенсию. Через пару месяцев на заводе началась диспансеризация. Таня чувствовала слабость, но молчала.

На УЗИ молодой врач вдруг улыбнулся:
— Поздравляю. У вас будет девочка!

Таня не поверила.
— Моё сердце?

— Ваше тоже. Но это бьётся сердечко вашей малышки, — рассмеялся врач и позвал меня. — Папа, познакомься с дочкой.

Мы обнялись и заплакали.

Беременность прошла легко, будто сама судьба берегла её. Таня светилась, как солнце. В срок родилась девочка. С первого взгляда стало ясно — вылитая Леночка. Хотели назвать так же, но родные отговорили: «А вдруг судьба повторится?»

Назвали Надеждой — «Богом данная».

Сейчас Надюшке уже пять. Она всё больше похожа на Леночку — не только лицом, но и характером. Та же улыбка, те же куклы, песни, пляски. Та же тишина в глазах.

А мы с Таней будто заново родились. Живём. Смеёмся. Дышим. Наш дом снова полон смеха, а в сердце — благодарность.

Жизнь вернулась. И останется.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × два =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

Їй Сказали, Що Вона Не Може Брати Участь у Церемонії… Але Вона Стала Зіркою Події

День мав бути ідеальним. Сонце лагідно просвічувало через дерева, заливаючи золотим відтінком ретельно розставлені стільці та квітучі арки. Соломія поправила...

З життя2 години ago

Шанс на помилку.

Гармидер у душі. Про татову коханку Олеся довідалась випадково – того дня вона прогуляла школу, бо супроводжувала подругу до тату-майстра....

З життя3 години ago

Каву безхатьку – і раптом він у костюмі з’явився в її офісі!

Холодний понеділковий ранок у центрі Києва прорізав повітря гострим вітром, що заставляв навіть найелегантніших перехожих пришвидшити крок. Соломія Коваленко міцно...

З життя4 години ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...

З життя5 години ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя6 години ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя7 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя8 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...