Connect with us

З життя

Собирая осколки счастья

Published

on

Счастье в осколках

Денис получил звонок от мамы — она просила прикрутить полку на кухне. На следующий день он заскочил к ней, но дома её не застал. Дверь открыл своим ключом. Полка, как и обещала мама, лежала на месте, а вот дрель… Где же она? Наверное, на антресолях, заваленных старьём.

Полез на табуретку, открыл дверцу — вот она! Потянул за шнур, он зацепился, дрель сорвалась и шлёпнулась прямо на мамину любимую вазу. Та — бах! — вдребезги. Денис сквозь зубы выругался — знал, как мама её берегла. Собрал черепки, прикрутил полку и уехал. По телефону пообещал купить новую к Восьмому марта. Но отделался он не так просто — мама ещё долго вздыхала и причитала.

Дни шли, а такую же вазу не мог найти ни в одном магазине. Уже в последнюю субботу перед праздником заметил её… в руках у девушки. Продавец сообщил, что это последняя. Денис подошёл, извинился и честно рассказал, как разнёс мамину вазу и что теперь ему несдобровать, если не найдёт такую же.

Девушка, Алиса, после паузы улыбнулась и протянула ему вазу. «Держите, спасайтесь от материнского гнева». Сама взяла другую, а Денис — ту самую.

На выходе разговорились. Он пошутил, она рассмеялась. И он вдруг предложил: «Приходите к нам на Восьмое марта — к маме». Алиса удивилась, но согласилась.

На следующий день они вдвоём стояли на пороге. Мама Дениса ахнула от радости — и от вазы, и от Алисы. «Видишь, сынок, всё не просто так — не разбей ты тогда вазу, не встретил бы такую замечательную девушку», — подмигнула она.

С того дня жизнь Дениса перевернулась. Они с Алисой стали неразлучны: гуляли по скверам, спорили о книгах, строили планы. Он познакомил её с дочкой, которая приехала на каникулы, и, к счастью, они сразу подружились. Алису тронула его забота и доброта. А мама Дениса часто повторяла, что разбитая ваза — это знак судьбы. Сама Алиса удивлялась, как одна случайность может изменить всё.

Через полгода они сыграли свадьбу. Скромно, но душевно. Мама Дениса в тосте снова поблагодарила судьбу за тот злосчастный осколок. А Денис, глядя на свою жену, понимал: это та самая, которую он искал всю жизнь. И каждый раз, проходя мимо той самой полки, он улыбался — ведь счастье иногда приходит через разбитые вазы.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 − 10 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

ВІН ВІДПОВІВ, КОЛИ ЙОМУ ПРИВІТАЛИ ДОБРОГО РАНКУ…

На розі вулиці Шевченка у Львові стояв манекен у вітрині крамниці з одягом. Він завжди був одягнений однаково: біла сорочка,...

З життя6 години ago

Вони з’явилися, поки ми спали

Вони прийшли, коли ми спали Марія Тарасівна прокинулася від звуку, який не одразу зрозуміла. Легке скрипіння дощок у коридорі, наче...

З життя7 години ago

Вона з’явилася першою

Вона прийшла першою Надія Василівна прокинулася о п’ятій ранку, як завжди. Звичка сорока років роботи на заводі нікуди не зникла,...

З життя9 години ago

Посмішка в обличчі образи

Сміх крізь образи Олена Миколаївна поставила перед онукою миску з борщем і сіла навпроти, уважно спостерігаючи, як Софія розмішує ложкою...

З життя11 години ago

Перша зрада сестри

— Як ти могла?! — кричала Мар’яна, трясучи зім’ятим папером у руках. — Як ти могла підписати цю дурни́цю?! Оксана...

З життя14 години ago

Він обрав не для себе

— Ні, Оленко, ти не розумієш! Я так більше не можу! — Марійка сіпнула подругу за руку так, що аж...

З життя17 години ago

ДИВОВИЖНЕ ЩАСТЯ

ЩАСЛИВИЙ ВИПАДОК —Мамо, залишився останній шанс мати дитину — ЕКЗ. Ми з Кирилом все вирішили. Відмовити нас не вийде. Приймай...

З життя17 години ago

Третя кімната — таємниця, що прихована від чужих

**Щоденник** Сьогодні був важкий день. Знову та сама історія. Як завжди, коли приїжджає мій онук Дениско, він намагається зазирнути у...