Connect with us

З життя

Осколки счастья

Published

on

Иван получил звонок от мамы — она просила прикрепить полку на кухне. На следующий день он зашёл к ней, но дома её не застал. Квартира была открыта, как обычно. Полка лежала на месте, но вот дрель… Куда она подевалась? Наверное, на верхней полке, заваленной старыми вещами.

Он встал на табурет, открыл дверцу — и нашёл её! Потянул за шнур, но тот зацепился, дрель соскользнула и задела хрустальную вазу. Та разлетелась на мелкие осколки. Иван выругался, зная, как мама дорожила этим подарком. Собрал обломки, прикрутил полку и ушёл. По телефону пообещал купить новую вазу к 8 Марта. Но отмахнуться не вышло — мама долго вздыхала и сокрушалась.

Дни шли, но такую же вазу не получалось найти. Уже в последний момент, перед праздником, Иван заметил её… в руках у девушки. Продавец сказал, что это последний экземпляр. Иван подошёл, извинился и честно объяснил, что разбил мамину вазу и теперь не знает, как исправить ситуацию.

Девушка, Светлана, после паузы улыбнулась и протянула ему вазу. «Возьмите, спасайтесь от материнского гнева». Сама выбрала другую, а Иван — ту самую.

На улице они разговорились. Он пошутил, она засмеялась. И вскоре он пригласил её в гости — на 8 Марта, к маме. Светлана удивилась, но согласилась.

На следующий день они вместе пришли к маме Ивана. Та была в восторге и от подарка, и от девушки. «Вот видишь, сынок, всё не случайно — не разбей ты вазу, не встретил бы такую красавицу», — смеялась она.

С той встречи жизнь Ивана изменилась. Они со Светланой стали часто видеться, гуляли в парках, обсуждали книги и мечтали о будущем. Он познакомил её со своей дочкой, приехавшей на каникулы, и, к счастью, они быстро подружились. Светлану тронула его забота и доброта. А мама Ивана часто повторяла, что разбитая ваза была знаком судьбы. Сама Светлана удивлялась, как случайная встреча переросла в нечто большее. Через полгода они сыграли свадьбу. Скромно, но душевно. Мама Ивана в своём тосте снова поблагодарила судьбу за тот злополучный день. А Иван, глядя на жену, понимал: она — то, чего он ждал всю жизнь. И каждый раз, проходя мимо той самой полки, он улыбался, вспоминая, как разбитая ваза привела его к счастью, о котором он даже не мечтал.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 5 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя5 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя5 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...

З життя8 години ago

Вечеря привела до розриву

– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...

З життя9 години ago

Щастя в темряві

Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...

З життя11 години ago

Навіть слова вдячності не знайшлося

«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...

З життя12 години ago

МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!

— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...

З життя15 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...