Connect with us

З життя

«Мне 68 лет, я одна. Попросила помощи у детей, но получила отказ»

Published

on

Мне шестьдесят восемь. Одна. Позвонила детям, попросилась пожить вместе — в ответ вежливое «нет».

Я вдова. Уже давно. Муж ушёл тихо, во сне, без предупреждения, без прощальных слов. Теперь живу будто в дымке: дни сливаются, лица стираются, события не оставляют следа. Работаю — не ради денег, а чтобы не сойти с ума в этой гробовой тишине. Там, хоть на пару часов, чувствую себя хоть немного полезной.

Не жалуюсь. Просто факт. Нет у меня ни увлечений, ни мечт. Всё, что было, осталось там, в прошлом. Не ищу, не пробую, не жду. Наверное, старость. Но хуже возраста — одиночество, которое въелось в стены моей двушки под Питером, как сырость: незаметно, но навсегда.

Решилась. Думаю: пусть сын с семьёй переезжают ко мне. У них трое ребятишек, в хрущёвке тесно, а у меня — свободная комната, бельё в шкафах, место для игрушек. Логично же? Но не вышло.

Сын выслушал молча. Потом позвонила невестка. Вежливо, но ледяным тоном:

— Светлана Игоревна, у нас всё устроено. Дети привыкли к своему углу. Да и вообще, под одной крышей — это нагрузка. У всех свои привычки, свой распорядок.

Поняла. Я для них — обуза. Старуха, которую надо терпеть. А ведь просила не так уж много — просто быть рядом.

Дочь… С ней бы я пожила. Но у неё своя жизнь, заботы. Прямо не скажет, что я лишняя, но взгляд зятя, когда я задерживаюсь на кухне, красноречивее слов. Хотя дочка добрая: чай нальёт, угостит, выслушает. Вот только после таких визитов в своей квартире пустота давит ещё сильнее, а тиканье часов заглушает даже телевизор.

Говорят, я не старая. Что жизнь не кончается на пенсии. Что можно в музей сходить, на танцы записаться, йогой заняться. Мол, «ты просто замуровала себя в четырёх стенах».

— Мам, неужели с нами тебе будет легче? — спрашивает дочь. — Ты же не расслабишься, будешь чувствовать себя гостьей.

— Найди себе занятие по душе, — вторит сын. — В клуб ветеранов запишись, на плавание. Сейчас столько возможностей…

А я молчу. Как объяснить, что мне не выставки нужны и не скандинавская ходьба? Живой смех по утрам. Топот детских ног по коридору. Чайник, кипячённый не для одного. Просто — кто-то рядом.

Советуют: «Может, ещё любовь встретишь». Смешно. В мои-то годы? С морщинами, с потухшим взглядом, с памятью, где прошлое вытеснило будущее?

Да, живу. Но будто мимо жизни: мимо праздников, мимо разговоров, мимо того шума, что когда-то наполнял кухню. Теперь — тишина. И я.

Не жду жалости. Просто не понимаю: почему я — лишняя для тех, ради кого ночами не спала, кого кормила, лечила, поднимала с температурой? Почему в их домах нет для меня места? Я ведь не чужая. Я — мать. Бабушка. Родная.

Разве быть нужной — привилегия только молодых?

Не знаю, как уговорить детей взять меня. Может, и не надо. Может, гордость должна шептать: «Живи как есть. Не навязывайся». Но сердце не знает гордости. Оно просто ноет. И ждёт — по-стариковски, наивно — звонка с такими словами:

— Мам, мы передумали. Переезжай. Нам без тебя пусто.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + сімнадцять =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Сім’я мого сина залишила мене на шосе — Отже, я продала їхній дім за їхніми спинами

Родина мого сина залишила мене на шосе тому я продав їхній дім за їхніми спинамиДень почався як звичайний: сонце виглядало,...

З життя7 хвилин ago

Крила світла

**Ангел** У паркану залізна сітка, і через неї простягаєтьcя тоненька рученятка до стиглої полуниці. Я вдаю, що не помічаю, й...

З життя11 хвилин ago

Сім’я мого сина залишила мене на автошляху — Тож я продала їхній дім без їх відома

Родина мого сина залишила мене на шосе тож я продав їхній будинок за їхніми спинамиДень почався як звичайний: сонце сходило,...

З життя1 годину ago

Протягом трьох років вона мовчала, поки він не схилився перед нею.

Три роки вона залишалася мовчазною, аж поки він не вклонився їй.Три місяці в банку ніхто не знав її імені.Вона не...

З життя1 годину ago

Протягом трьох років вона мовчала, поки він не низько вклонився їй.

Протягом трьох років вона мовчала, поки він не вклонився їй.Три місяці ніхто в банку не знав її імені.Вона не вела...

З життя1 годину ago

Несподіване Щастя

НЕСПОДІВАНА РАДІСТЬ На кафедрі університету ніхто з колег не знав і не повірив би, що у Вікторії Олександрівни чоловік запойний...

З життя1 годину ago

Під час весілля мій чоловік штовхнув мене у фонтан холодної води і розсміявся в голос: я не змогла стриматися і зробила це…

Під час весілля мій чоловік штовхнув мене у фонтан з холодною водою і розреготався: я не витримала і зробила це...

З життя1 годину ago

На весіллі чоловік викинув мене у фонтан холодної води і почав голосно сміятися: я не змогла встояти і зробила це…

Під час весілля мій чоловік штовхнув мене у фонтан з холодною водою й розреготався: я не витримала та зроби те...