Connect with us

З життя

Замужем за разведённым: дочь мужа рушит наши планы на жизнь в однушке

Published

on

Когда я вышла замуж за разведённого мужчину чуть больше двух лет назад, сомнений не было ни в голове, ни в сердце. Меня не пугало его прошлое — напротив, я верила, что он понимает цену семейному очагу, раз уж однажды его потерял. Наш союз казался нерушимым, пока однажды вечером он не перевернул всё с ног на голову.

— Скоро к нам переедет Арина. Поступила в университет, будет жить с нами. Может, годик, а может, и все пять. Как получится, — бросил он, будто речь шла о новой шторке для кухни, а не о переезде взрослой дочери.

Мир словно накренился. Однокомнатная хрущёвка в Мытищах, где мы и вдвоём-то едва разминались. И тут — девушка, пусть и родная ему. Как он мог решить это без меня? Гнев подкатывал к горлу.

— А почему не общежитие? — спросила напрямик. — Все студенты так живут! Я сама в Питере с двумя соседками ютилась, училась, выкручивалась — и ничего, с отличием закончила. Почему ей нельзя?

Но мои слова будто обожгли его. Лицо покраснело, голос зазвенел, как натянутая струна:

— Ты вообще слышишь себя? Это МОЯ дочь! ЕДИНСТВЕННАЯ! Я её почти не видел все эти годы. Как она пойдёт в общагу, если знает, что у отца есть крыша над головой?

Дальше — как по писаному. Решение уже принято, моё мнение — пустой звук. В тот миг я почувствовала, будто все эти годы, все усилия, вложенные в наш брак, выбросили в помойное ведро. Я — никто. Не жена, не хозяйка, а так, мебель на фоне его жизни.

Арина, конечно, девочка хорошая. Скромная, умная, без вредных привычек. Но где в наших двадцати метрах место для третьего? Где она будет спать? Где я смогу уединиться с мужем? Где останется хоть капля личного пространства?

Я не сдержалась. — Она здесь жить не будет, — бросила и хлопнула дверью. Бродила по промозглым улицам до ночи, плакала в кулак. Дело не в Арине. Дело во мне. В том, что он решил за нас обоих. В том, что я для него — просто ещё один предмет интерьера.

Теперь не знаю, что делать. В голове одна мысль: зачем быть с человеком, которому твои чувства — как прошлогодний снег? Зачем терпеть, если в любой момент он может сказать: “Мне наплевать на твои мысли”?

Я ведь понимаю: это только цветочки. Дальше будет хуже. Он всегда будет выбирать между мной и дочерью. А мы оба знаем, кто победит в этом споре. Если уже сейчас я чувствую себя чужой в собственном доме — что будет потом?

Иногда самое тяжёлое — уйти от того, кого любишь. Но ещё тяжелее — остаться там, где твоя любовь ничего не стоит.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім − 1 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя1 годину ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя2 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя2 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...

З життя3 години ago

Мене кинула власна матір біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька, яку колись віддала.

Коли мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через двадцять пять років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи,...

З життя3 години ago

Санітарка облила завідувача відділення нечистотами через відмову прийняти пораненого жебрака у брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні тягнувся нескінченно, ніби час застиг, а повітря стало густим, насиченим запахом антисептиків. У кутку медсестринської, освітленій...

З життя3 години ago

Дві душі в одному серці

Одна душа на двох Коли в родильному будинку Маряні принесли дві однакові дитинки, вона спершу трохи злякалась. Хоча вона й...

З життя4 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Ореста були у захваті: але незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясминки затьмарила їхнє щастя

Коли їхну доньку Світлану народилася, Олексій і Марія були у небесній радості. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретриверa Зірки...