Connect with us

З життя

Мне тридцать, но моя жизнь по-прежнему принадлежит маме: не могу сбежать от её контроля

Published

on

Мне тридцать, но я всё ещё не живу по-своему: мама решает за меня всё, и я не могу вырваться.

Тридцать лет — пора, когда у других уже семьи, кредиты, своя жизнь, а у меня — ни свободы, ни права на собственное мнение. Потому что мама всегда рядом. Она не отпускает. Контролирует каждый шаг. И я позволяю. Знаю, виновата сама — так и не научилась говорить «нет».

Отца я не знала. Он ушёл ещё до моего рождения, и мама о нём молчала, будто его и не существовало. В детстве я часто болела: ангины, скарлатина, ветрянка. В садик не ходила — мама сидела со мной дома. Жили мы с бабушкой и дедушкой, они нас содержали. Мама по образованию учительница музыки, но работать начала, лишь когда мне исполнилось пятнадцать.

Я была её всем. Она жила мной, дышала мной, оберегала от всего. Упала — значит, гулять нельзя. Заболела — никакого холодного. Любая мелочь превращалась в катастрофу. Шаг в сторону — истерика. Так я и привыкла.

Окончила музыкальную школу, поступила в пединститут, стала преподавать фортепиано — как мама. Друзей в детстве почти не было — мама ни с кем не разрешала общаться, всех считала «не той компанией». Зато мы вместе ходили в театр, слушали концерты, читали книги. Я жила, как героиня из классического романа, только без балов и поклонников.

В институте мало что изменилось. Дедушка помог устроиться в музыкальную школу. Работа нравилась, дети радовали, мама была спокойна — вокруг одни женщины, никаких «сомнительных» людей. Подруги не приживались. Парочку, с которыми я пыталась общаться, отвадила мама — не понравились.

Пять лет назад появился он — новый преподаватель по гитаре. Добрый, умный, симпатичный. Как будто судьба. Сходили на свидание. Я счастлива, но ненадолго.

В первый вечер мама звонила каждые десять минут, довела меня до слёз, парень испугался. Во второй — я выключила телефон. Вернулась — у подъезда скорая. Мама обзвонила все больницы, милицию, коллег. Её увезли с давлением. Третьего свидания не случилось. Впервые почувствовала злость. Ушла к подруге. Та сказала: «Не возвращайся. Иначе так и будешь в клетке».

Я не брала трубку, писала, что всё в порядке. Мама приходила на работу, устраивала сцены, снова попадала в больницу. Не выдержала — вернулась. С чувством вины, которое с тех пор сидит во мне, как осколок. Подруга умоляла не сдаваться. Я не послушала. И с той поры всё застыло.

Теперь мне тридцать. Мы с мамой ходим в театр, ездим в санатории, ужинаем вдвоём по выходным. Нет ни отношений, ни друзей, ни свободы. Любая попытка вырваться — паника. Боюсь. Боюсь, не переживёт она моего ухода. Что если решусь — случится непоправимое. И я не смогу себе этого простить. Стану виноватой.

Хочу жить своей жизнью. Но не умею. Не могу быть жёсткой. Не могу выбрать себя. Боюсь повторить её судьбу — одинокую, сломанную, запертую. Всё чаще кажется, что выхода нет…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × чотири =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя2 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя2 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя3 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя4 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя5 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя5 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...

З життя6 години ago

Мене кинула власна матір біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька, яку колись віддала.

Коли мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через двадцять пять років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи,...