Connect with us

З життя

«„Мама живёт за наш счёт” — эти слова вызвали у меня леденящий шок»

Published

on

«Мама на нашей шее» — когда я это прочитала, у меня внутри всё оборвалось.

В моей двушке годами жили сын Игорь с семьёй. После свадьбы они сразу ввалились ко мне с чемоданами: «Мам, поживём у тебя чуть-чуть, окей?» Чуть-чуть обернулось десятью годами. Я провожала их в роддом, сидела с больными внуками, ночами не спала — шум стоял, будто на рынке.

Невестка Ольга трижды была в декрете. То она брала больничный, то я. О себе я не думала: бесконечная готовка, уборка, пелёнки. Ни минуты тишины. Только упрёки: «Ты же бабушка!»

Я ждала пенсию, как манны небесной. Казалось, наконец-то смогу отдохнуть. И первые полгода действительно были счастьем. Но ненадолго.

Каждое утро — подъём в шесть, развозить Игоря с Олей на работу, потом садик, школа, прогулки с младшей внучкой Катей. Обеды, стирка, уборка, уроки, сказки на ночь. Без передышки.

Иногда ночью, когда все засыпали, я брала в руки вышивку — моё единственное тихое удовольствие. Однажды, разбирая вещи, я нашла сыновье сообщение. «Мама на нашей шее, — писал он кому-то, — ещё и на таблетки ей тратимся». Перечитала раз пять. Сначала не поверила, но потом поняла — он отправил не мне. Эти слова впились, как нож.

Я не скандалила, не плакала. Просто сняла комнату в соседнем районе, сказала: «Мне так будет спокойнее». Аренда съедала почти всю пенсию — жила на макароны и чай, зато в своём углу.

Когда-то я купила ноутбук. Оля смеялась: «Тебе зачем? Ты ж даже мышь не держала». Но я научилась. Подруга научила азам, и я стала выкладывать фото вышивок. Сначала просто так, потом знакомые просить начали. Потом соседка попросила научить внучку — за скромные деньги. Появились ученицы — три девочки. Мало, но честно. И главное — я снова чувствовала себя нужной, но не должной.

Я больше не просила у сына ни копейки. Не звонила, не унижалась. Теперь мы видимcя только на праздниках, говорим о погоде и борще. Не держу зла — просто не могу жить там, где я обуза.

Теперь у меня свой маленький мир. Пахнет лавандой, а не детскими кроссовками. На стенах — мои вышивки, а не каляки внуков. И на душе — не покой, но хоть капля уважения к себе.

Я не хотела войны. Хотела благодарности. Или хотя бы правды. Но если сын решил, что я жила за его счёт — пусть живёт без меня. А я — без него.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 3 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя1 годину ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя2 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя2 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя3 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя4 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя5 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя5 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...