Connect with us

З життя

Когда судьба стучится без предупреждения

Published

on

**Когда ангел пришёл без стука**

Это произошло в феврале, в один из тех бесконечных вечеров, когда зима словно намеренно растягивает ночь, испытывая терпение людей. Муж ушёл на ночную смену, а мы с двухлетним сыном Мишенькой остались одни в съёмной квартире на окраине Новокузнецка. Я, как всегда, пыталась уложить его спать — бесполезно. Малыш капризничал, ворочался, и в конце концов я сдалась, разрешив ему немного поиграть, а сама отправилась на кухню — заварить чаю.

Не успела я дотронуться до чайника, как из комнаты донёсся пронзительный плач и хриплый кашель. Всё внутри похолодело. Я бросилась к Мише — он стоял посреди комнаты, захлёбываясь слезами и кашлем.

— Где болит? Мишенька, родной, что случилось? — я опустилась перед ним на колени, тряся его за плечи, осматривая, ища хоть какую-то подсказку.

Он лишь плакал и кашлял, кашлял так, что мне стало ясно — он что-то проглотил. Я попыталась разжать его рот, но он сжимал челюсти всё крепче, а в его глазах читался ужас.

Мне было всего двадцать. Девчонка, которая ещё вчера не умела сварить борщ. А теперь — на руках у неё задыхается ребёнок. Его лицо уже синело. Я кинулась к телефону. Пальцы дрожали, когда я набирала «03». И… ничего. Ни гудков. Ни звука. Мёртвая тишина. Я сбрасывала, набирала снова — телефон молчал.

Сотовых у нас не было. Мы только поженились, ютились в этой крохотной квартирке, перебивались с рубля на рубль. Я прижала Мишу к груди и зарыдала, забыв обо всём. В голове пульсировала лишь одна мысль: «Господи, помоги!» Я не знала молитв, не умела просить. Но в тот момент я говорила с Богом. Как с отцом. Умоляла.

И вдруг… в дверь постучали.

Я рванула открывать, хотя знала — муж не мог вернуться так рано. За дверью стоял незнакомец лет тридцати. Высокий, уставший, с добрыми глазами.

— Добрый ве… — начал он, но, увидев моё лицо, замолчал. — Что случилось?

Не знаю почему, но я тут же выложила всё. Он слушал минуту, затем молча отстранил меня и вошёл в квартиру.

Я шла за ним, как во сне. Он присел перед Мишей, что-то тихо сказал, и — словно чудо — мой сын успокоился. Через мгновение мужчина разжал ладонь и показал крошечную стекляшку.

— Вот что мешало дышать, — сказал он спокойно. — Проглотил, но застряло неглубоко. Повезло, что я рядом оказался.

Только тогда я вспомнила: да, пару дней назад порвались мои старые бусы. Собрала почти все… Но одну проглядела.

Его звали Андрей. Он оказался педиатром. Ехал с дежурства, и у нашего подъезда его «Жигули» заглохли. Не зная, что делать, он решил попросить телефон — домофона не было, и он постучал в первую дверь. В нашу.

Телефоны, как выяснилось позже, не работали во всём подъезде — авария на линии. Но Андрей, после чашки чая, на которую я его упросила остаться, вышел во двор… и машина завелась сразу. Как ни в чём не бывало.

С тех пор я часто думаю: случайность ли это? Или помощь свыше?

Теперь я хожу в храм. Ставлю свечку за здравие раба Божьего Андрея. А когда смотрю, как Миша, уже школьник, улыбается мне с фотографий, понимаю: Бог слышит. Даже без слов.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 + шістнадцять =

Також цікаво:

З життя31 хвилина ago

– Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, – раптом оголосив чоловік ввечері 30 грудня. – Встигнеш усе приготувати?

Я запросив матір і сестру до нас на Новий рік, повідомив сам увечері 30 грудня. Встигнеш усе приготувати? Нарешті довгоочікувані...

З життя31 хвилина ago

Неодмінність вибору

Піти чи залишитися Оксана відчинила двері й здивувалася, побачивши доньку Марійку та незнайомого хлопця, який привітно посміхався. Привіт, мамо, знайомся,...

З життя1 годину ago

Фу, жебрачка! — кривилися перехожі, дивлячись на бабусю в багнюці. Та почувши слова малятка — оніміли

“Фу, жебрачка!” кривилися перехожі, дивлячись на бабусю, що лежала у калюжі. Але коли почули слова малого завмерли.“Фу, жебрачка!” відтягнула свого...

З життя2 години ago

Несподівана зрада жінки

Жіноча хитрість Досі Дмитро лишається вільним чоловіком. Хоч і збирався одружуватися всерйоз, але логіки своєї нареченої так і не зрозумів....

З життя2 години ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя3 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя4 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя5 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...