Connect with us

З життя

Когда родные превращаются в незнакомцев

Published

on

Когда родня превращается в чужих людей

— Таня, звонил Дмитрий, — сказал Игорь, заглядывая на кухню. — В субботу он с Ларисой собираются приехать. Только вдвоём. Хочет обсудить одно дело.

— Ну да, «обсудить»… — фыркнула Татьяна. — Насчёт дачи, не сомневайся. Готовься к «по-родственному честному» разделу.

Прошло чуть больше двух месяцев со дня смерти тёти Анны. Она оставила Игорю и Татьяне двухкомнатную квартиру в центре Москвы и дачу под Сочи. Четыре года они за ней ухаживали — привозили продукты, возили по больницам, дважды отправляли в санаторий. Остальные — Дмитрий и Лариса — лишь пользовались: летом отдыхали на даче, а когда тётя просила её туда привезти, вечно были «очень заняты».

В субботу ровно в четыре Дмитрий и Лариса стояли на пороге. Поздоровались сдержанно, без улыбок. Разместились в гостиной, и Дмитрий сразу заявил:

— Мы насчёт дачи. Вы получили квартиру — ладно. Но дача… Мы за ней присматривали. И считаем, что по-правде она должна достаться нам.

— Вы за ней не присматривали, — ровно ответила Татьяна. — Вы там жили летом. А когда тётя болела — ни один из вас даже не набрал номер.

— Ты не встревай, — процедила Лариса.

— Почему же? Я тоже в завещании. И я знаю, кто и сколько раз навещал Анну. Вы за четыре года приезжали трижды. Один раз — за помидорами, второй — привезти детей, третий — выпить чаю. Вот и всё.

— Ну и что? Мы же семья! — вспыхнула Лариса. — А теперь вы что, решили дачу продать?

— Да, — ответил Игорь. — Мы приведём её в порядок и выставим на продажу.

— Ну и с богом! — проворчал Дмитрий. — Только потом не удивляйтесь, если останетесь без родни!

На следующий день раздался звонок:

— Ты что устроил?! — орал Дмитрий. — Мы приехали с племянником на дачу, а там замки поменяны!

— Конечно. И калитка, и входная дверь. Надо было предупредить. В субботу мы заедем туда с Таней — заберёте свои вещи. Но без нас — никак.

— Ах вы ж…

Игорь спокойно положил трубку. Татьяна даже не удивилась:

— Молодец, что замки сменил. Не сделай этого — ничего бы не осталось.

Дачу они продали. Продали и свою старую квартиру. Купили новую трёхкомнатную в жилом комплексе у моря. До пляжа — десять минут на машине. Ольга осталась в городской квартире тёти — училась в институте. Игорь устроился в порт, Татьяна преподавала в школе. Началась тихая жизнь.

Но ненадолго. Уже в марте телефон разрывался от звонков. «Родственники» вдруг вспомнили об Игоре. Первой позвонила Лариса:

— Ну что, мы с семьёй приедем к вам в июле. У нас теперь дачи нет, а отдохнуть надо. Мы же не чужие!

— Вы — гости. А мы никого не звали.

— Ты видел, сколько стоит жильё в Сочи?!

— Нет. Но если дорого — езжайте в другой город. Или на озеро. Мы никого принимать не будем.

— Родители Татьяны к вам приезжали!

— Родители. А не свояки с детьми и внуками.

— Вы ещё пожалеете. Когда-нибудь помощь понадобится — и никто не придёт!

— Не беспокойся. С мая по сентябрь о нас все вспоминают. А вот в ноябре и феврале — тишина.

Именно эту тишину Игорь и Татьяна ценили больше всего…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять + 13 =

Також цікаво:

З життя13 хвилин ago

Побачили в канаві знесиленого коня, який не міг вибратися

Ніколи не думав, що звичайна прогулянка лісом може перетворитися на справжнє диво. Це сталося минулої осені, коли я відвідував бабусю...

З життя1 годину ago

Таємний крик допомоги маленької дівчинки в супермаркеті — та офіцерка поліції, яка його почула

Тихої неділі в маленькому містечку Бережани все рухалося спокійно й неспішно. Місцевий супермаркет був одним із найоживленіших місць, наповнений гомоном...

З життя2 години ago

Солдат завмер, побачивши маленьку дівчинку біля могили його дружини… Коли він дізнався причину, його очі наповнилися сльозами…

Львів, Україна У морозний грудневий вечір Ярослав Коваль стояв самотній на Личаківському кладовищі.Проклятий вітер проймав його до кісток, коли він...

З життя2 години ago

Сир з маминого серця

**Сир тітки Олі** Ніхто вже й не памятає, звідки зявилась тітка Оля мамина подруга. Мені здавалось, що вона існувала завжди,...

З життя3 години ago

Моя свекруха насміхалася з мене за столом — але коли зайшов мій брат, у кімнаті запанувала тиша

15 жовтня почався як звичайний вівторок у нашому будинку в передмісті Києва, але до вечора весь мій світ розсипався через...

З життя3 години ago

Молода дівчина тримала на руках немовлятко-братика й попросила молока — відповідь мільярдера змінила їхнє життя назавжди

У сонних передмістях Черкас маленький продуктовий магазин стояв у вечірньому світлі. Звичайний спокій сьогодні мав особливу глибину. У центрі цієї...

З життя5 години ago

Втілення змін

Маряно, вибач, мені треба їхати. Дружина дзвонила? Їдь, звичайно. Я вже звикла. Маряні кожен раз було важко відпускати Тараса до...

З життя6 години ago

Вона не може брехати під захистом

У школі Ромчик не відрізнявся доброю поведінкою, але вчився на відмінно. За успіхи його хвалили, а за витівки часто лаяли....