Connect with us

З життя

Когда в двери стучится истинный волшебник

Published

on

**31 декабря**

Бабушка Алевтина сидела на кухне, не спеша вязала шерстяные варежки. По паспорту — Алевтина Никитична, но все в селе звали её просто Лёля, по-простому, без церемоний.

В доме стояла тишина, только старый транзистор на подоконнике бубнил что-то под нос. Вдруг скрипнула дверь. Лёля подняла глаза и ахнула. На пороге стоял… сам Дед Мороз. Борода белая, шуба как положено, мешок за плечами.

— Добрый вечер, Лёлюшка! — улыбнулся он. — Гостя примете?

Любовь Никитична поправила очки, разглядела гостя — и застыла.

— Батюшки, да ты ли это? Да с чего бы ко мне?..

— Как с чего? — рассмеялся Дед Мороз. — Уж какой нынче день, а ты спрашиваешь! Вся страна за столом, а я к тебе — с гостинцем.

— Да кому я нужна, старуха? Ребятне бы подарки раздать, стихи послушать. А я что? Сижу тут, варежки вяжу.

— Ребятни в селе — раз-два и обчёлся. А рукоделие твоё — хоть на выставку! — кивнул на клубок. — Значит, и тебе подарок полагается.

— Ладно, коль зашёл — давай, — усмехнулась Лёля. — Только стихи читать не стану, спина болит, еле хожу.

— Тогда скажи, какие добрые дела в этом году совершила.

— Какие уж там дела… — махнула рукой. — Внукам носки связала, соседке Марфе — шаль. Картошку с огорода раздала. Не от щедрости — просто девать некуда.

— Скромничаешь. Настоящая доброта — когда без расчёта.

— А мой-то старый где-то шляется. С утра вышел — и след простыл.

— Да я к нему тоже загляну. Всё такой же балагур?

— Ещё какой! По избам ходит, анекдоты рассказывает, частушки орёт. Веселит народ, чтоб не тосковали.

— Любишь его?

— А как же! — засмеялась Лёля. — Пятьдесят лет вместе. Прикидываемся, что не слышим, не видим. И не ссоримся. А зачем?

Дед Мороз достал из мешка шаль — пуховую, с узорами, будто иней на окне.

— Держи. Накинешь — и будто скинешь лет десять.

— Какая прелесть! — всплеснула руками бабка. — Всю жизнь такую хотела. Спасибо, родной!

— Благодари супруга, — подмигнул дед. — Это он мне письмо написал.

Вышел в сени, снял шапку, бороду — и аккуратно сложил в сундук.

— Эх, Лёлька… — прошептал он. — То ли не узнала, то ли делает вид…

А бабка стояла у зеркала, повязывала новую шаль и тихо бормотала:

— Вот и живём, Степаныч… Делаем вид, что ничего не замечаем. А замечаем. Просто любим по-своему. И главное чудо — в этом.

*Вывод: иногда самое важное — не слова, а то, что между ними.*

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 13 =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Чоловік стояв на даху авто і розбивав його кувалдою: коли прибула поліція та дізналася причину, були в шоці

На вузькій вуличці старого львівського кварталу раптом роздався різкий, глухий звук ніби хтось з несамовитією вдарив по товстому залізному листу....

З життя42 хвилини ago

Прокинулися від різкого гавкоту собаки, що сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю: а потім ми побачили там щось жахливе й викликали поліцію

Ой, слухай, що в нас пригода була! Посеред ночі ми прокинулися від різкого гавкоту нашої собаки. Темно, серце скакало, а...

З життя2 години ago

Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася залицятися до мого чоловіка – і отримала урок від ревнивої дружини

Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася привернути увагу мого чоловіка: довелося дати урок цій розлучниціМи з чоловіком давно мріяли про...

З життя2 години ago

Не приховуй таємницю в собі

Після закінчення педінституту Марійка повернулася до рідного міста вона мріяла викладати у своїй колишній школі. Ще навчаючись тут, усі знали,...

З життя2 години ago

Не зовсім як у серіалі, але зі схожим неймовірним сюжетом

Не як у серіалі, але схоже Оксана любила серіали й мріяла, щоб у її житті все було гарно, як на...

З життя3 години ago

Прокинулися від різкого гавкотіння собаки, яка сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю: а потім ми побачили щось жахливе й викликали поліцію

Посеред ночі нас розбудив різкий гавкіт собаки, яка сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю. А потім і ми...

З життя4 години ago

Цінний урок про повагу до інших – навіть у найнесподіваніших ситуаціях

ЩоденникСьогодні я зрозумів, як важливо поважати інших, навіть у найнесподіваніших ситуаціях. Інколи складно знайти відповідь на незручні моменти. Саме так...

З життя4 години ago

Витримати удари долі

Двері до кабінету відчинилися, і на порозі зявився високий засмаглий чоловік. Він уважно подивився на Вікторію й промовив мяким голосом:...