Connect with us

З життя

История хитрого водяного: Наказание за жадность

Published

on

Когда он нажал на звонок, дверь тут же скрипнула. На пороге стояла старушка лет восьмидесяти с хитрой ухмылкой и острым взглядом.

— Здравствуйте, — вежливо поклонился парень.

— Здравия желаю, дитятко, — кивнула она. — Ты чего без спросу-то? Бабку совсем не боишься?

— Боялась я, милок, да всё уже перебоялась, — усмехнулась старуха. — Теперь сама могу страху напустить. Входи, коли пришёл — то ли из соцзащиты, то ли ещё откуда…

— Я, бабуля, от фирмы, что воду чистит. Ставишь прибор — и течёт, словно из лесного родника. Никакой химии, пить можно хоть ведро.

— Ох ты, батюшки, — рассмеялась старуха. — Водяной, значит, ко мне заглянул. Дело хорошее, проходи.

Парень старательно вытер ноги о половичок.

— Сапоги снимать не стоит? — спросил он, указывая на обувь.

— Да брось, чего там. Дочка вымоет, ей не впервой. А я уж стара, чтоб за каждым убирать.

— Да что вы, — замялся он, — вы бодрая, щёчки румяные — хоть сейчас замуж зови. Где кухня-то? Покажу товар…

— Льстец, — фыркнула бабуля. — В зеркало-то я давно не гляжу, так что верю. Пойдём.

На кухне парень осмотрелся и вдруг спохватился:

— А чего это вы в отражении не видать? Вампирша, что ль?

— Кхе-кхе, — закашляла старуха. — Дочка зеркала повыше повесила, чтоб я не дотянулась. Коли прыгать стану — так и копыта отброшу раньше времени.

Он принялся настраивать фильтр, показывал, как мутная вода вдруг становится прозрачной. Бабка слушала, кивала.

— Куплю, — вдруг сказала. — Только сперва чаю со мной попьёшь. Один не люблю. Минутки три, не больше. Чай у меня знатный, травяной.

Быстро вскипятила воду, засыпала заварку. Воздух наполнился ароматом мяты и душицы.

— Семья есть? — спросила между делом. — Детки?

— Нет, пока холост.

— И правильно. Рановато тебе. Ну как чаёк?

— Обалденный, бабуль. Где такой берёте?

— Да не я беру. Мне его лешие на именины подкидывают.

Он засмеялся, решив, что старуха шутит. Но смех быстро сошёл с его лица.

— Слушай, паренёк, — прищурилась бабка. — Зачем ты тут ходишь? Чистую воду людям нести? Не верю.

И вдруг он заговорил сам, будто не владея собой:

— Да ну… Фильтры — дешёвка, впятеро дороже продаю. Порой в воду чего подбавляю, чтоб вкуснее казалась. Дураки ведутся, а мне барыш.

— Ну вот, — кивнула старуха. — А я ведь предупреждала: чай у меня не простой. Кто выпьет — правду скажет. Лешие, говоришь? Ага. Они его и заварили. За обман будешь наказан.

Парень хотел крикнуть, но тело его уже расплылось лёгким туманом и осело в медный таз, подставленный бабкой.

— Захотел стать водяным — будь им. Наш речной как раз помощника искал. Десять лет на Мещёрском озере проработаешь, потом видно будет.

Она выплеснула воду в раковину.

— «Чего не отражаешься, бабуля?» Да потому что мне триста лет. А зеркала дочка повыше повесила, чтоб соседи не пугались.

Рассмеялась сама себе.

— Первый парень счётчик подделывал — теперь молнии управляет. Воздух — его часть. А твоя — вода. Познакомитесь. В следующий дождь.

Прошла мимо зеркала, в котором не отразилось ничего. Лишь тень скользнула по полу и исчезла в тишине старого дома.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × два =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя2 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя4 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя6 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя9 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя15 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...