Connect with us

З життя

Закрытая дверь: история любви, измены и наследства

Published

on

**Дневник. “Не для тебя эта дверь”**

Уже собиралась лечь, как вдруг стук в дверь. Недовольно накинула халат, подошла, приоткрыла. На пороге — он. Бывший. Виктор.

— Ты? — выдохнула я, щурясь. — Зачем?

— Надо поговорить. Пустишь? — фальшиво улыбнулся он. — Всё-таки не чужой здесь.

Я посторонилась. Он вошёл, прошёл в зал, уселся на диван, озираясь.

— Ничего не поменялось, — пробормотал. — Ни ремонта, ни уюта. Как будто время остановилось.

— Меня всё устраивает. Ты с инспекцией пришёл? Или решил спонсировать обои?

Я давно не боялась говорить прямо. Раньше молчала, терпела, глотала обиды. Но теперь — зачем? Мы чужие. А дочь, Полина, уже взрослая — живёт своей жизнью, нас почти не навещает.

— Пахнет вкусно, — неожиданно сменил тему Виктор. — Ужин? Не угостишь?

Я усмехнулась. Знала, что месяц назад он расстался с той самой Катей, ради которой ушёл от нас.

…Тот вечер до сих пор перед глазами. Виктор вернулся с работы, молча начал собирать вещи.

— Всё, ухожу, — бросил. — У меня другая. Ты знала, но делала вид. Мне надоело.

Я онемела. Но знала. Катя, практикантка из его офиса, быстро вскружила ему голову. Подруга, работавшая там же, всё рассказала. Я сжала зубы, решила не рушить семью из-за мимолётного увлечения. Думала — одумается. Не одумался.

Он снял квартиру, подал на развод. «Честно» отказался от доли в нашей.

— Живите с Полиной. Мне ничего не надо, — сказал тогда.

Я рыдала ночами. Умоляла вернуться. Но он был холоден.

— Я наконец счастлив, — твердил. — А у нас — пустота.

В тот тяжёлый год меня поддерживала только свекровь, Анна Петровна. Она болела, и я ухаживала: врачи, аптеки, уборка. Виктор же появлялся редко — «новая семья».

Анна Петровна полностью приняла мою сторону. Сыном разочаровалась, видеть не хотела. А потом её не стало. Я организовала похороны. Виктор пришёл только на прощание.

Через две недели он узнал о завещании. Мать оставила квартиру… не ему, а мне.

— Ты подлизывалась! Притворялась святой! — орал он.

Я молчала. Это был её выбор. Я просто была рядом. А теперь — итог.

— Зачем пришёл? — вернулась в реальность, глядя, как он копается в воспоминаниях.

— Поговорить, — весело сказал он. — О недвижимости.

Всё ясно, подумала я. Никаких «прости», никаких вопросов о Полине. Только метры и личный комфорт. Его всегда волновало только это.

— Я же говорила: живи в квартире Анны Петровны сколько хочешь. Продавать не собираюсь.

— Не вариант! — поморщился он. — Я не хочу быть временщиком. Мне нужна своя.

— Так купи. Кто мешает? — спокойно ответила я.

— Куплю, — усмехнулся он. — Но сначала продадим эту! И пополам.

Я медленно подняла глаза:

— Не выйдет, Витя. Эта квартира — моя. По дарственной. Уже два года.

Он вскочил.

— Что?! Дарственная?! Ты везде успела! Ты…

— Я просто устала быть запасным аэродромом, — перебила я. — Ты ушёл — так и уходи. И больше не приходи. Не пытайся давить. Я свободна. И буду счастлива. Без тебя.

Виктор застыл в коридоре, обернулся, криво ухмыльнулся:

— А ведь ты любила меня когда-то…

Я тихо закрыла дверь и прошептала:

— Тогда я не знала, что такое настоящая любовь. Но теперь обязательно узнаю. Всё впереди.

И впервые за долгие годы мне стало легко. По-настоящему.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 15 =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

Вночі, коли в лікарні панувала тиша, раптом почувся пронизливий крик: лікарі, послідувавши за звуком, стали свідками неймовірної сцени

Ввечері, коли в лікарні все затихло, раптом роздався голосний крик. Лікарі, почувши шум, поспішили до джерела звуку й побачили сцену,...

З життя2 години ago

— Приїжджай негайно! — голос Михайла гримів відчаєм. — Тобі байдужа власна донька? Я вже виснажений!

Приїжджай зараз! голос Андрія пролунав різко. Тобі байдужа наша донька? Я вже не можу!Марійка підняла келих із шампанським, посміхнулась Насті....

З життя3 години ago

— Моя мама гідно відсвяткує ювілей на дачі, а твої бідні батьки нехай на цей час зникнуть! — оголосив чоловік

Моя мама заслужила святкувати ювілей на дачі, а твої бідні батьки нехай на цей час заберуться! вигукнув чоловік.Заміська хата з...

З життя3 години ago

Майже сказала ‘Так’… але незнайомка у червоному зупинила весілля

Сонце сяяло. Сад був розкішшю квітів. Все було ідеальним занадто ідеальним. Я стояла біля вівтаря, міцно тримаючи руку Данила, намагаючись...

З життя4 години ago

— Приїжджай негайно! — гукнув Михайло. — Тобі байдуже на доньку? Я вже з нею втомився!

Приїжджай негайно! голос Тараса гримів у трубці. Тобі байдуже на доньку? Я вже не знаю, що робити!Ганна підняла келих з...

З життя4 години ago

Моя теща була в гостях, а після її від’їзду собака почала гарчати й рити землю: я почав копати там, де він гавкав – і знайшов щось жахливе

Моя свекруха була у нас у гостях, і після того, як вона поїхала, собака почав гарчати й рити землю. Я...

З життя4 години ago

Зустріч над водою

Осіннє листя, підхоплене вітром, кружляло в повітрі, ніжно опускаючись на землю. Дмитро йшов додому від батьків пішки, залишивши машину у...

З життя5 години ago

Мій син став батьком у 15 років, але це не те, що мене найбільше лякає

Мій син у віці 15 років став батьком, але це не те, що мене найбільше лякає.Коли Денис надіслав мені повідомлення...