Connect with us

З життя

Зрадливі тіні: акорди нових почуттів

Published

on

Тіні зради: мелодія нового життя

Сергій Павлович став затримуватися на роботі все частіше.
“Дивно”, — думала його дружина Мар’яна. — То засиджується до пізньої в офісі, то біжить до свого друга Ігоря в гараж. Що там можна робити майже щодня?
Одного разу Мар’яна вирішила прогулятися торговим центром у центрі Львова. Хотіла відволектися, а заразом купити в квітковому магазині грунт і горщик для фіалок. Увійшовши в залитий світлом торговий центр, вона окинула поглядом бутики й раптом застигла, ніби під ударом. Назустріч їй йшов Сергій. І не один — з молодою дівчиною! Та повернулася до Мар’яни, і вона ахнула, не вірячи очам. Цю дівчину вона знала.

***

Мар’яна зупинилася біля свого під’їзду. Шлях перекривали вантажники, які намагалися занести в двері величезний рояль. Навіть з відкрученими ніжками він не ліз у вузький прохід.
“Не влізе, хоч двері знімай”, — винесли вердикт вантажники. — “Старовинний, мабуть, монстр.”
“Пропустіть мене, а потім хоча б будинок розбирайте”, — роздратовано кинула Мар’яна.

Збентежений господар рояля, витираючи піт з чола, зітхнув:
“Усе занесли, лише рояль залишився. Якби я жив на першому поверсі, через вікно б затягли, але я на п’ятому…” — він сумно подивився на Мар’яну.
“Я теж на п’ятому, значить, ви мій новий сусід навпроти”, — відповіла вона. — “Знаєте, є машини з підйомною платформою. Моя подруга так диван на четвертий поверх піднімала. Можу дати номер, але це, мабуть, недешево.”

Чоловік засміявся і щиро подякував за ідею. Мар’яна продиктувала номер і піднялася додому, але весь час поглядала у вікно, спостерігаючи за долєю рояля. Машина з платформою приїхала, і інструмент опинився у квартирі. Мар’яну здивувало, як її захопила ця чужа історія. На хвилину вона навіть забула про свої біди.

А біди почалися вчора. Сергій пішов від неї…
Це стало для Мар’яни ударом. Звичайно, вона помічала зміни в його поведінці. Сергій став віддаленим, шукав причини піти з дому. То затримається на роботі, то зникне в гаражі з Ігорем.
“Дивно”, — думала вона. — “Що там можна робити щодня?”
Мар’яна списувала це на кризу середнього віку. Може, захопився кимось, але пройде…

У вихідний вона пішла до торгового центру. Хотіла відволектися, купити щось для квітів. Але там, серед галасу й яскравих вітрин, її чекав удар. Назустріч йшов Сергій, обіймаючи за талію молоду дівчину. Вони сяяли щастям, вона щось шепотіла йому на вухо, і їхня любов була майже відчутною. Дівчина обернулася, і Мар’яна захлинулася від шоку. Це була Олеся, її молода колега.

Сергій, побачивши дружину, збентежився, але швидко взяв себе в руки:
“Дома все поясню.”
Мар’яна не поспішала повертатися. Вона блукала вулицями Львова, і в голові виринали спогади. Олеся спокусила Сергія на корпоративі рік тому. Вони танцювали, виходили разом покурити, але Мар’яна не надала цьому значення. Їй і в страшному сні не могло здатися, що її вірний, надійний Сергій здатен на зраду.

Коли вона повернулася, Сергій уже зібрав речі. Він уникав сварки, і Мар’яна, стримуючи сльози, тихо запитала:
“У чому я тобі не догодила? Що було не так?”
“Усе було добре”, — відповів він, дивлячись у підлогу. — “Але ми з тобою живемо за інерцією, все нікчемне, нудне. А без Олесі я не можу прожити й дня. Дякую тобі за двадцять років, за доньку. Я виростив її, купив їй квартиру, видав заміж. Я маю право на щастя. Вибач, якщо зможеш…”

Мар’яна розридалася, лише коли двері за ним зачинилися. Такої болі вона ніколи не знала. Ніч минула без сну.

Вранці — контрастний душ, легкий макіяж, строгий костюм. На роботу, наче нічого не сталося. Ніхто не повинен бачити її слабкість. Але вона знала: увесь відділ шепотітиметься, як Олеся забрала її чоловіка.

Олеся прийшла в їхню компанію відразу після університету. Гарненька, акуратна, відповідальна. Швидко зі всіма знайшла спільну мову, і Мар’яна ставилася до неї тепло. Тепер ж до офісу доводилося їздити автобусом — Сергій завжди підвозив її на машині. У переповненому салоні Мар’яна почувалася чужою.

В офісі вона зустріла Олесю. Та зніяковіло привіталася і швидко пройшла повз. Але працювати їм доводилося в одному кабінеті. В колективі панувала напруга: старші колеги співчували Мар’яні, молодь робила вигляд, що нічого не відбувається, але з нетерпінням чекала розв’язки.

Після роботи Сергій чекав Олесю біля входу. Мар’яна навмисно затрималася, щоб не бачити, як її суперниця сідає в їхню машину на її місце.

Дома вона похвалила себе за стійкість. Думала,Тепер, коли Дмитро грав їй на роялі вечірню мелодію, вона усміхалася, згадуючи, як несподівано доля повернула їй щастя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + чотири =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя3 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя3 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...

З життя6 години ago

Вечеря привела до розриву

– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...

З життя7 години ago

Щастя в темряві

Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...

З життя9 години ago

Навіть слова вдячності не знайшлося

«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...

З життя10 години ago

МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!

— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...

З життя13 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...