Connect with us

З життя

Злиденність душі: Історія звичайної дівчини

Published

on

Жах душі: Історія Яринки з Тернополя

Яринка виросла, як бур’ян біля дороги — нікому непотрібна, самотня. Її ніхто не виховував, не пестив, не жалував. Одяг — з чужих плечей, а часом і зовсім дранина, через яку просвічували худі коліна. Черевики завжди були діряві, та ще й не по нозі. Волоси мати стригла «під горщик», щоб не мучитися з зачісками, але вони стирчали на всі боки, ніби бунтували проти байдужості.

У дитсадок Яринка не ходила — батькам було не до неї. Єдине, що їх цікавило — де дістати горілки. Батько — жорстокий п’яничка, мати — Мар’янка, завжди в сизій хмарі й з перепою. Дівчинка ховалася у під’їздах, коли батьки починали лютувати. Втекти — означало уникнути побоїв. Але якщо не встигала — потім замазувала синці. Сусіди зітхали, хитали головами: Мар’янка, мовляв, завжди була легковажною, а коли зв’язалася з кримінальником — і зовсім пропала. Яринку жаліли. Годували, приносили одяг. Але кращі речі мати тут же пропивала. Так і лишилася дівчинка в лахмітті.

Коли прийшов час іти до школи, Яринка, попри все, вчепилася в навчання, як у рятувальне коло. Читання стало її світом, порятунком, де ніхто не бив, не кричав, не принижував. Вона читала ненажерливо, сиділа у бібліотеці, відповідала на уроках і тягла руку, сподіваючись, що хтось почує її голос — тихий, але впевнений.

Але діти — жорстокі. Особливо до тих, хто відрізняється. Бідно вдягнена, дивна дівчинка з незграбною зачіскою швидко отримала прізвисько — «Зотря». А далі — більше. Батьки однокласників забороняли з нею дружити: мовляв, «донька алкоголічки — небезпечно». Вчителі, хоча й бачили в Яринці здібну ученицю, мовчали. Адже простіше закрити очі, ніж захищати дівчинку без роду й зв’язків. Так і росла Яринка — сама проти всього світу.

Порятунком для неї став старий дуб у парку біля ставка. Під його кроною дівчинка влаштувала собі сховище. Сюди вона приносила книжки, читала, мріяла. Іноді навіть ночувала тут, якщо вдома було зовсім погано. Тут її слухали лише бездомні пси й кішки — єдині, хто не зраджував.

Батько помер, коли Яринці було чотирнадцять. Замерз у сугробі після чергової п’янки. На похоронах — лише Мар’янка та Яринка. Дівчинка не відчувала горя. Лише сором і по… і полегшення, що тепер у її житті залишилося на одного кривдника менше.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 8 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

No One Will Ever Hurt You

NO ONE WILL EVER HURT YOU Where have you been? Edward snapped as soon as my wife stepped into the...

З життя1 годину ago

We’ve Decided Not to Send Our Daughter to Her Grandmother’s House Anymore

Our niece, Grace, was only thirteen when we sent her off to her grandmothers house in the Cotswolds for a...

З життя1 годину ago

A Fifty-Six-Year-Old Woman Began to Age—And There’s Nothing Surprising About It; It’s Completely Natural, After All—Her Time Had Come

A woman of fifty-six found herself growing older. There was nothing unusual about it; it was the natural course of...

З життя1 годину ago

Millionaire Returns Home After Three Months Away… and Breaks Down in Tears Upon Seeing His Daughter

The millionaire returns home after three months away and is overcome with tears upon seeing his daughter. Looking back, the...

З життя2 години ago

The Bride

THE BRIDE Eleanor remembered the day she saw her fiancé, his face twisted in fury, strike Maisie, her little dachshund,...

З життя2 години ago

For My Mum, Looking After Her Granddaughter Feels Like an “Impossible” Task

All my friends have mums who are more than happy to look after their grandchildren. For my own mum, minding...

З життя3 години ago

Billionaire CEO Spots His Ex-Girlfriend Waiting for a Taxi With Three Children—All Three Unmistakably His Lookalikes

Diary Entry After another interminable meeting in Mayfair where every voice carried on as if the fate of the Empire...

З життя3 години ago

My Son Doesn’t Care That If I Give Him the Flat, I’ll Have Nothing Left to Live On

Its often said we are accountable for everything that happens in our lives, and that our choices shape our future....