Connect with us

З життя

Их план: как свекровь и золовка украли у моих детей будущее

Published

on

Обчистили и смылись: как свекровь и золовка оставили моих детей без наследства

Всегда думала, что семья — это тыл. Что родные не подставят, не унизят, не променяют тебя на копейку. Но жизнь, как водится, преподнесла сюрприз почище любого кошмара. Свекровь и её дочь не просто испортили нам нервы — они лишили моих детей шанса на достойную жизнь. И всё это — с молчаливого согласия моего же мужа.

Пока Андрей ещё держался на плаву с работой, он исправно снабжал свою «бедную» маму и сестрёнку:
— Мам, у нас опять долги за квартиру…
— Сынок, мы сидим на хлебе и воде…
— Андрюша, бензин дорожает, помоги!
— Нам с Танечкой в салон красоты, купи абонемент…

Он нёсся к ним, как преданный пёс, с кошельком, заботой и вечной виноватой ухмылкой. Сначала я терпела. Потом пробовала втолковать. А потом просто сдалась. Особенно после того, как меня второй раз накрыло декретом, а его… выперли с работы.

Вместо того чтобы хоть как-то шевелиться и искать хоть что-то — пусть не за 100 тысяч — Андрей сутками валялся на диване, ныл про «несправедливую судьбу» и брезговал даже курьерской подработкой. Мол, он «слишком хорош» для таких предложений.

Пришлось выйти на работу раньше срока. Детей оставила на мужа. Прошла неделя. Только вошла в ритм — как пошли звонки. Но уже не ему, а мне. Свекровь с дочкой нашли «новый банкомат».

Не выдержала. Сказала, что если им не хватает — пусть идут подрабатывают. Шея, на которой они так удобно устроились, больше не тянет. Естественно, побежали жаловаться Андрею. А он… вместо того чтобы меня поддержать, просто впустил их в дом.

Да-да. Прихожу с работы — а на пороге свекровь и её дочь с чемоданами. Свою квартиру они, оказывается, сдали — «для пассивного дохода», как изящно выразилась мамаша. А жить теперь будут у нас. Втроём. На мою зарплату. Меня, разумеется, не спросили.

Только зашла, ещё сапоги не сняла, а мне уже:
— О, наконец-то! Где ужин?

Андрей принимает у меня пальто, говорит:
— Лапочка, не кипятись. У мамы с Таней сложный период, они ненадолго. Мы же не бросим своих, правда?

Ну да, ненадолго. Захожу на кухню — а там апокалипсис. Дети в варенье, пол заляпан кашей, посуда немытая. Годовалому малышу сунули целую конфету, даже не вытерли руки. У меня в глазах потемПод моим взглядом даже свёкор в гробу перевернулся.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 2 =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Літо в підвалі

**Підвальне літо** Спочатку був гуркіт. Такий, від якого дзвенить у вухах, ніби в стіну будинку на розі Полтавської вулиці врізався...

З життя12 хвилин ago

Она впустила незнакомца, не подозревая, что спасает своего сына

2 июня. Сегодня вспомнил историю, которая перевернула моё представление о судьбе. Его знала вся Россия. Лучший онколог Москвы, профессор Дмитрий...

З життя1 годину ago

Присутність поруч

Ще літом ця лавка у сквері на Львівській була гучною: школярі їли морозиво, сміялися, сперечалися про фільми та ігри. Восени...

З життя2 години ago

Коли завітала Радість

Коли прийшла Радість Пізній вечір, березнева мряка — і Дмитро, як завжди, повертався додому після зміни. З заводу він ішов...

З життя2 години ago

Літо у підземеллі

**Підвальне літо** Спочатку був грюкіт. Такий, від якого дзвенить у вухах, ніби просто в стіну будинку на розі Саксаганського в’їхав...

З життя3 години ago

Коли з’явилася Радість

Коли прийшла Радість Пізній вечір, березнева імла — і Андрій, як завжди, повертався додому після зміни. З заводу йшов пішки:...

З життя3 години ago

Нужденні злидні

Марійка росла, як бур’ян на городі — без турботи, без тепла, без уваги. Ні ласки, ні догляду, навіть простого людського...

З життя4 години ago

УБІДНЕНА

Оля виросла, як бур’ян біля дороги — без догляду, без тепла, без уваги. Ні ласки, ні турботи, навіть простого людського...