Connect with us

З життя

Она впустила незнакомца, не подозревая, что спасает своего сына

Published

on

2 июня. Сегодня вспомнил историю, которая перевернула моё представление о судьбе.

Его знала вся Россия. Лучший онколог Москвы, профессор Дмитрий Сергеевич Волков — легенда медицины, человек, спасавший безнадёжных. Его операции изучали в институтах, а пациенты молились на него, как на святого.

В тот день Дмитрий летел в Новосибирск на научный форум. Доклад о прорыве в лечении лейкемии мог изменить тысячи жизней. Но судьба распорядилась иначе. Через час после взлёта двигатель дал сбой — пришлось садиться в Нижнем Новгороде. Времени ждать рейса не было, и Волков, не раздумывая, взял машину напрокат.

Дорогу быстро сковал снегопад. Видимость — нулевая, навигатор глючил, а где-то под Дзержинском машину занесло в кювет. Мороз пробирал до костей, силы таяли. В кромешной тьме он едва разглядел огонёк на краю деревни.

Дверь открыла женщина в потрёпанном платке — Анастасия Петровна. Без лишних слов впустила, дала старый тулуп покойного мужа, налила борща и усадила к печи. Телефона не было — ближайшая связь в райцентре, за пятнадцать вёрст. Жила одна с сыном, Ванюшей.

Перед сном Анастасия встала на колени у кровати мальчика и зашептала молитву.

“Извините, но я не верю в чудеса. Только в науку,” — буркнул Дмитрий, дрожа от усталости.

Женщина лишь кивнула. Закончив, перекрестила ребёнка.

“За кого молитесь?” — спросил он, хотя уже догадывался.

“За Ваню. Рак крови. Врачи сказали, только профессор Волков может помочь. Но где нам взять 500 тысяч рублей? Да и до Москвы не добраться…” Голос её дрогнул.

Дмитрий онемел. Ком в горле, руки дрожат. Внезапная посадка, снежная буря, сломанный телефон — будто сама судьба вела его сюда.

Когда он назвался, Анастасия рухнула на лавку и зарыдала. Через три дня мальчика на вертолёте доставили в его клинику. Операцию провели за счёт благотворительного фонда — того самого, что он создал после смерти жены.

Эта ночь в забытой богом деревне научила меня главному: иногда жизнь приводит нас туда, где мы нужнее всего. Не вопреки обстоятельствам — а именно благодаря им.

Чудо — это не вспышка молнии. Это тихий шёпот молитвы, услышанный сквозь шум метели.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 1 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя1 годину ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя1 годину ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя2 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя3 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя4 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя4 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...

З життя5 години ago

Мене кинула власна матір біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька, яку колись віддала.

Коли мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через двадцять пять років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи,...