Connect with us

З життя

Свобода над флаконом: история преодоления

Published

on

Побеждённые свободой: история одного флакончика

С Никитой мы знакомы давно, но настоящая дружба завязалась лишь пару лет назад. Оба тогда пережили тяжёлые разводы — каждый свой второй. Не спивались, нет — наоборот: спортзалы, велопрогулки, морозные пробежки по утрам. Мужчин сближает не водка — их объединяет свобода. И страх снова её потерять.

Никита вышел из брака избитым, будто не судья, а бульдозер прошёлся по его жизни. Бывшая устроила настоящую войну за каждую тарелку, эмоцию и столовый сервиз. У меня прошло мягче, но тоже без оваций. Освободились почти одновременно, словно сбросили с плеч мешки с цементом.

Я отлично помню тот вечер, когда мы с Никитой неслись по аллеям Парка Горького на великах, и он вдруг отпустил руль, раскинул руки и проревел на весь район:

— Сво-бо-да-а-а!

Дворовые псы заливались лаем, бабки крестились, а мы хохотали, как двое сбежавших сумасшедших. Но это было счастье. Настоящее, громкое, без фальши.

Год жили, будто сорвавшиеся с цепи: без расписок, упрёков, бытового ада. Худели, молодели, встречали рассветы. Брак, оказалось, не только старит душу — он раздувает живот. А воля лечит.

Как-то вечером заглянул к Никите — купил новый велосипед, хвастался. Возились в прихожей, цепь в масле, и я пошёл умыться. И увидел её. Маленькую розовую баночку на полке. Крем. Женский.

— Никиии-и-ит! — крикнул я, сузив глаза. — Это что за колдовство?!
— Ааа, это Танькино, — отозвался он будто так и надо.

— Какой ещё Танькино?

— Ну, я тебе не говорил? В общем, познакомился тут… Таня, адвокат, вечно в судах. Иногда задерживается. Ну, крем и оставила. Чтобы не таскаться с ним.

Я стиснул зубы:

— Началось…

— Что началось?

— Оккупация. Это первый симптом. Как в «Чужом»: сперва капля, потом слизь, а потом — тварь, разрывающая тебе рёбра.

Никита ржал. Я — нет. Потому что знал: женщины не штурмуют, они обволакивают. Им не надо ломать стены — они просачиваются в твою жизнь, как пар под дверь. Сначала баночка. Потом расчёска. Потом тапочки. Потом и сама.

Через неделю он позвал меня познакомиться. Таня — статная, с холодным взглядом, в тонких серьгах и дорогой шерстяной кофте. Накормила нас пастой и пиццей с ананасами. Когда мыл руки, заметил в ванной уже две щётки — и ещё один флакон. Хмыкнул: «Эпидемия».

А потом настал день, когда Никита отказался от велопрогулки.
— Сегодня не могу, — буркнул.
Я приехал один, злой, упрямый, решил выдернуть его из этой ловушки.

Он открыл дверь в халате. Халате! У парня, который ещё месяц назад ходил в рваных шортах и сандалях на голую ногу!
— Сань, ну хоть предупредил бы…

Из спальни донёсся голос:

— Коля, кто там?

— Это… Санька. Насос принёс…

Пошёл умыться. И понял: ванная больше не его. Пена для бритья жмётся в уголке. А вокруг — розовые баночки, лосьоны, заколки. И тушь на полке. Поражение было полным.

Потом помогал им собирать мебель. Шкафы, полки, вешалки. Таня командовала:
— Это — на балкон. Это — выкинуть. И вот это — тоже лишнее.
Никита пробовал возражать. Тщетно. Вдруг она повернулась ко мне:
— Тебе велосипед не нужен? У нас он просто пылится.

Вот так. Свобода умирает не со взрывом. Она сдаётся тихо — под шорох юбки и запах духов. Женщина приходит — и отвоёвывает всё: полочку, вешалку, тумбочку, шкаф. Потом — душу.

Прошёл год. С Никитой переписывались редко. Велик стоял под слоем пыли. Он отвечал всё реже. Я катался один. Грустно. Зато свободно.

А потом и ко мне пришла Она. И через месяц — робкий шёпот:
— Можно я оставлю у тебя крем?

И я не сказал «нет». Я улыбнулся. Как дурак. Потому что уже попал.

Теперь конец. Баночка на месте. Враг высадился на берег.

Я проиграл. Всё.
Прощай, воля.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − п'ять =

Також цікаво:

З життя27 хвилин ago

– Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, – раптом оголосив чоловік ввечері 30 грудня. – Встигнеш усе приготувати?

Я запросив матір і сестру до нас на Новий рік, повідомив сам увечері 30 грудня. Встигнеш усе приготувати? Нарешті довгоочікувані...

З життя27 хвилин ago

Неодмінність вибору

Піти чи залишитися Оксана відчинила двері й здивувалася, побачивши доньку Марійку та незнайомого хлопця, який привітно посміхався. Привіт, мамо, знайомся,...

З життя1 годину ago

Фу, жебрачка! — кривилися перехожі, дивлячись на бабусю в багнюці. Та почувши слова малятка — оніміли

“Фу, жебрачка!” кривилися перехожі, дивлячись на бабусю, що лежала у калюжі. Але коли почули слова малого завмерли.“Фу, жебрачка!” відтягнула свого...

З життя1 годину ago

Несподівана зрада жінки

Жіноча хитрість Досі Дмитро лишається вільним чоловіком. Хоч і збирався одружуватися всерйоз, але логіки своєї нареченої так і не зрозумів....

З життя2 години ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя3 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя4 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя4 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...