Connect with us

З життя

СВЕКРОВЬ ЗАБОТИТСЯ О ЧУЖИХ, А НА СВОИХ НЕ ОБРАЩАЕТ ВНИМАНИЕ

Published

on

**5 октября, Москва**

Осень раскрасила город в жёлто-красные тона, но в душе у меня лишь слякоть и горечь. Как можно быть равнодушной к собственным внукам? Моя свекровь, Татьяна Петровна, словно чужая — её сердце закрыто для нас. «Ваши дети — ваша забота», — твердит она. «Я своё отслужила, вырастив сына».

Она ушла на пенсию досрочно, когда её младшая дочь, Арина, родила двойняшек. Три года Татьяна Петровна помогала ей: качала, кормила, не спала ночами. Но как только малыши пошли в садик — тут же устроилась подрабатывать. Няней. В богатой семье, где целыми днями возится с чужими детьми.

Теперь её дома застаёшь разве что в выходные — и то она занята уборкой, посиделками с подругами или просто «отдыхает». Да, деньги она гребёт лопатой, но на наших детей — четырёхлетнего Ваню и двухлетнего Стёпу — у неё нет ни минуты. Ни капли душевного тепла.

Мы с Сергеем умоляли её помочь. Мне нужно было выходить на работу — дети болели, сад пропускали. Моя мама живёт в Нижнем Новгороде, далеко, и надежда была только на свекровь. Но она даже не задумалась. «Наняли бы няню, — бросила сухо. — Не мешай мне работать».

Я была в ярости. Моя мама, будь она рядом, бросила бы всё ради нас. Обещала приехать на пару недель в отпуск, но что толку? Пока Татьяна Петровна разъезжает с чужими детьми по Турции и Сочи, катается на яхтах и выкладывает фото в дорогих ресторанах, я мечусь между больными сыновьями и страхом потерять работу. Понимаю — она на «золотой жиле», но неужели деньги для неё важнее крови?

Каждый раз, когда вижу её снимки в соцсетях — улыбающиеся дети, дорогие куртки, парки аттракционов — сердце сжимается. Мои мальчишки не помнят бабушку на утренниках, не слышали её сказок перед сном. Спрашивают: «Почему баба Таня к нам не приходит?» Что ответить? Что чужие дети ей выгоднее?

Говорила с Сергеем, но он лишь пожимает плечами. «Мать всегда была такой, — вздыхает. — Не изменится». Но как с этим жить? Чувствую, будто она отвернулась не только от внуков, но и от нас. Её равнодушие — как нож, который режет понемногу, но больно.

Иногда думаю — может, требую слишком многого? Но вспоминаю, как моя мама, даже уставшая, всегда находила для нас время. Разве не в этом суть бабушки? Любовь, забота, душевное тепло? А у Татьяны Петровны — только холодный расчёт.

**Вывод:** Родство — не в крови, а в поступках. Если человек выбирает деньги вместо семьи, это его выбор. Но и моя задача — не ждать милости, а искать тех, кто действительно готов быть рядом. Пусть даже их окажется мало.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

– Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, – раптом оголосив чоловік ввечері 30 грудня. – Встигнеш усе приготувати?

Я запросив матір і сестру до нас на Новий рік, повідомив сам увечері 30 грудня. Встигнеш усе приготувати? Нарешті довгоочікувані...

З життя23 хвилини ago

Неодмінність вибору

Піти чи залишитися Оксана відчинила двері й здивувалася, побачивши доньку Марійку та незнайомого хлопця, який привітно посміхався. Привіт, мамо, знайомся,...

З життя1 годину ago

Фу, жебрачка! — кривилися перехожі, дивлячись на бабусю в багнюці. Та почувши слова малятка — оніміли

“Фу, жебрачка!” кривилися перехожі, дивлячись на бабусю, що лежала у калюжі. Але коли почули слова малого завмерли.“Фу, жебрачка!” відтягнула свого...

З життя1 годину ago

Несподівана зрада жінки

Жіноча хитрість Досі Дмитро лишається вільним чоловіком. Хоч і збирався одружуватися всерйоз, але логіки своєї нареченої так і не зрозумів....

З життя2 години ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя3 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя4 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя4 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...