Connect with us

З життя

Как вежливость обернулась скандалом во время визита родственников

Published

on

Родня в гостях: как моя покладистость обернулась кошмаром

Быть доброй — словно носить воду в решете. Особенно когда родственники считают твою душу — проходным двором.

Я никогда не умела говорить «нет». Избегала скандалов, кивала даже тогда, когда внутри всё закипало. Особенно перед роднёй. Даже если эти люди — дальше тридевятого колена. Но у нас же как: «Кровь — не водица».

Живут они в деревне под Рязанью. Как только заканчиваются огородные дела — всей толпой едут в Москву. И почему-то по умолчанию моя трешка превращается в их бесплатный хостел. У остальных — чайку попьют, а ночевать — только у меня. Из года в год.

Я терпела. Стиснув зубы. Утешала себя — ну подумаешь, пару ночей. Потом они уедут, и жизнь войдёт в привычное русло.

Но в этот раз они перешли все границы.
В один погожий июльский день на пороге возникла вся их орава — с узлами, авоськами и словами: «Мы на всё лето!»

— Тебе не трудно? — жизнерадостно спросил дядя Витя, втаскивая в коридор три огромных мешка и раскладушку.

— А… а огород? — попыталась я осторожно выяснить.

— Пусть сорняки растут! Мы к тебе — цивилизацию посмотреть! Да и твоим детям с нашими весело будет, — отрезала тётя Люда, уже раскладывая вещи на полке, будто так и надо.

Словно я не племянница, а круглосуточный кемпинг с полупансионом. Только вместо денег — укоризненные взгляды за каждую недодачу.

Хорошо бы на недельку. Но на ВСЁ ЛЕТО!
А мы с мужем, между прочим, билеты в Сочи уже купили. Море, шашлыки, спокойствие. Всё оплачено. Даже купальники новые лежат.

Когда я робко заикнулась, что скоро уезжаем, и им пора бы подумать о возвращении, начался настоящий балаган.

— Эх, Дашка, опустела ты! — взорвался дядя. — Ни капли родственной теплоты! Мы театры ещё не обошли, в «Охотный ряд» не сходили, а ты нас — за порог?! Перенесла бы отпуск на сентябрь — золотая пора!

Тётя фыркнула и стала грохоть кастрюлями, будто у неё свара с плитой. Дети завозились. В воздухе запахло бурей. Но я поняла — если сейчас не встать на дыбы, они и Рождество у меня отпразднуют.

— Ребята, мы не передумаем, — твёрдо сказала я. — Вы же не маленькие, справитесь.

Сначала — гробовая тишина. Потом начался театр обиженных: шарканье чемоданов, демонстративное мытьё кружек, шёпот за стенкой. Уходя, прихватили банки с мёдом и полколбасы.

— Вот это родственный приём… — бросила тётя в спину.

Дверь захлопнулась. И вдруг… тишина. Густая, как деревенские сливки. Я плюхнулась на диван, сунула лицо в подушку и впервые за месяц дышала полной грудью.

Да, мне стыдно. Я не хотела ругаться. Не желала обид. Но где та грань, когда твоё терпение становится глупостью?

Теперь я усвоила: помогать — можно. Пускать на порог — тоже. Но позволять устраивать в твоей жизни коммуналку — ни-нибудь.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять + один =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя46 хвилин ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя2 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя3 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя4 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя4 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...

З життя5 години ago

Мене кинула власна матір біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька, яку колись віддала.

Коли мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через двадцять пять років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи,...

З життя5 години ago

Санітарка облила завідувача відділення нечистотами через відмову прийняти пораненого жебрака у брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні тягнувся нескінченно, ніби час застиг, а повітря стало густим, насиченим запахом антисептиків. У кутку медсестринської, освітленій...