Connect with us

З життя

Горькая правда моей жизни: свекровь заменившая мать

Published

on

Свекровь роднее крови: горькая исповедь

Эта история о том, как одна женщина стала мне настоящей матерью, а та, что родила — лишь записью в паспорте.

Моя родная мать всегда ставила на первое место своё настроение, свои капризы, свой покой. А я — где-то фоном, как неизбежная обуза. Теперь она в ярости, что я не прыгаю по её щелчку, что с «чужой бабой» — так она выражается — у меня теплее связь, чем с ней. Но это её выбор.

С детства я усвоила простое правило: не тревожить маму. Это гарантировало тишину в квартире и отсутствие сцен. Она жила своими сериалами, подружками, вечным недовольством. Проверка тетрадей заканчивалась подзатыльником, а попытка заговорить — воплями:

— Хоть дома дай отдохнуть! Не мешай телик смотреть!

Она не пришла ни на один утренник. Каждое родительское собрание заканчивалось её жалобами на «тяжкую долю». Меня спасала бабушка, и даже отчим — чужой по крови — проявлял больше участия. Он помогал с задачами, водил в читальню, спрашивал, как дела. Я его обожала. И когда он ушёл, рыдала громче, чем мать. Она, кажется, даже не хмыкнула.

Потом мы окончательно стали чужими. Я — сама по себе. Она — в своём мире. Да, кормила, одевала. Но никогда не спросила, как я, не обняла, не порадовалась за меня. Могла бы пропасть, но, видно, судьба сберегла.

После школы мать отказалась платить за институт. Сказала: «Коли хочешь — крутись сама». Я крутилась. Тянула любую подработку, стиснув зубы. В одной конторе встретила Артёма — будущего мужа. Сыграли скромную свадьбу и въехали к его родителям.

Тут всё и перевернулось.

Его мать, Галина Степановна, оказалась не просто доброй. Она стала мне настоящей матерью. Без криков, без упрёков, без театральных страданий. Слушала. Подставляла плечо. Держала совет, если просила. Не лезла, но всегда была близко.

Впервые я поняла: вот оно — родное тепло. Вот они — свои люди. Мне не надо было прятаться. Не надо было бояться ошибиться. И однажды я сама начала звать её «мамой» — само собой вышло.

Родной звонила раз в месяц — чтобы не кричала, что я «стерва неблагодарная». Но каждый разговор заканчивался её воплями: «Бросила, как собаку!» — и я вешала трубку, глотая ком.

— Ревнует, — вздыхала Галина Степановна. — У тебя своя семья. А ей всё ещё хочется, чтобы ты жила её унылой жизнью.

За десять лет брака у нас родились двое детей. Теперь живём отдельно, свёкры перебрались в Подмосковье. Дети обожают гостить у них. А вот к моей матери — ни ногой. Мы с Артёмом навещаем лишь по большим праздникам — из вежливости, не от души.

Она дуется. Швыряет обвинения. Орёт, что я «предательница». Но я знаю: мать — не та, что родила, а та, что любит. Галина Степановна стала мне родной. Она тут. Она верит в меня. Радуется победам и лечит обиды.

Я не мщу. Нет. Помогаю матери, как положено: продукты, таблетки, квитанции. Но душу перед ней закрыла на замок. Слишком много ран. Слишком много её равнодушия, которое она именовала «строгим воспитанием».

Может, кто-то сочтёт меня чёрствой. Но это моя правда. Моя жизнь. И моя свекровь — мне роднее, чем кровь.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − 2 =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя1 годину ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя2 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя2 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя3 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя4 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя5 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя5 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...