«Зовсім не така мати: Погляд на життя колишньої невістки після розлучення»

«Це вже й не мати»: Ганна Миколаївна про життя колишньої невістки після розлучення

Ганна Миколаївна з Вінниці не в змозі прийняти те, як склалось життя її сина та його колишньої дружини. Те, якою стала Соломія після розлучення, свекруха називає не інакше як «безвідповідальним легковажністю».

— Син кинув Соломію з дитиною, так, я його не виправдовую. Хоча материнське серце, хай там що, все одно болить за нього. Одружився швидко, на першій любові — на Мар’яні, з якою ще в університеті зустрічався. Тоді, поки він у армії був, вона за його друга вийшла заміж. А тепер розлучилась, син з нею зустрівся у супермаркеті — і все, закрутилося знову. У них вже й спільний син народився. Начебто все добре у нього.

Соломію він зустрів після армії. Працювали разом. Швидко одружилися, народилася Зоряночка. Спочатку зірвалося — родина міцна. Але потім, як видно, давнє кохання взяло гору.

Розлучення пройшло спокійно, без скандалів. Син пішов, залишивши колишній дружині квартиру, меблі, усе. Забрав лише свої речі. Соломія поводила себе гідно, не заважала ні батькові, ні бабусі спілкуватися з Зорею.

— А от те, що вона витворяє після розлучення — це розуму не підлягає, — хитає головою Ганна Миколаївна.

Сусідки, звісно, занепокоїлись:
— Що, п’є? Гуляє? Чоловіків заводить?
— Ні, — кривиться Ганна Миколаївна. — Вона не п’є, та й не з тих, щоб по чоловіках бігати. Але поводиться так, наче в неї все в житті чудово. Завжди весела, постійно з кимось зустрічається, то на дачу, то на природу, то у похід, то у неї гості. Нібито не вона після розлучення залишилась з дитиною, а він!

Соломія бере Зорю всюди з собою. Каже, що свіже повітря корисно, що дівчинці потрібне спілкування, що подруги теж з дітьми. А Ганні Миколаївні це не до душі:
— Хто знає, хто ще на тих пікніках буває? Чоловіки? Розлучениці? Алкоголь? Цигарки? Дитина це все бачить, чує. Що за виховання?

Жінка переконана — з онукою їй було б краще:
— У мене вона б і домашню юшку їла, і в театр ходила. А не по подругах швенділа.

Ганна Миколаївна намагалася вплинути на сина, щоб він поговорив із колишньою дружиною:
— Скажи їй, мовляв, нехай порядок у вихованні буде. Зоря — і твоя донька теж. У тебе нова родина — добре. Але дитина не повинна рости в цьому бардаку.

Син лише знизав плечима:
— Мамо, я не в праві втручатися. Це я родину зруйнував. Вона сама знає, як жити.

Він платить аліменти, спілкується з донькою, коли Соломія сама привозить її до бабусі. У їхньому будинку колишня невістка Ганну Миколаївну вже давно не запрошує:
— Усе якісь справи, усе ніяк. Я, каже, зайнята. А сама, я певна, просто боїться, що я їй у вічі правду скажу. Може, вже нового чоловіка знайшла. А раптом він Зорю ображає?

Недавно Соломія прямо сказала по телефону:
— Якщо ви й далі лізтимете в моє особисте життя, то Зорю до вас водити не буду. Бачитиметеся раз на місяць у парку. І взагалі, будьте вдячні, що я не заважаю спілкуванню. Інша на моєму місці давно б усіх послала, після того, як ваш син мені зраджував та пішов до іншої. А я заради доньки стримуюсь.

Ганна Миколаївна обурена:
— Уявіть, ще й на мене ображається. Я, значить, для онуки душу рву, а вона мене виставляє винною!

— Що ж мені робити? — скаржиться жінка подругам. — Невже не можна й слова сказати, якщо щось не подобається? Чи я вже ніхто? Може, мені з її матір’ю поговорити? Колишньою свахою? Нехай наставить свою доньку на шлях. Не для того я сина ростила, щоб потім дивитися, як моя онука росте в цьому безтурботному світі.

Що скажете? Я права, що переживаю? Чи справді варто відійти убік і не втручатися? Але як спокійно дивитися, коли мою онуку виховує така легковажна жінка?

**Життєва мудрість:** Іноді найважче — не нав’язувати свою правду, а зрозуміти, що кожна людина має власний шлях, і щастя може виглядати по-різному.