Connect with us

З життя

«Сноха обурена: чому зустрічатися тільки на свята, якщо я вклала в них стільки?»

Published

on

Колись давно, коли молодший син був ще зовсім малий, а старший — уже школяр, ми з чоловіком розійшлися. Залишилася я сама з двома хлопцями. Про другий шлюб і думки не було — треба було дітей годувати, вчити, на ноги ставити. Єдиною моєю підтримкою була мати: вона й до школи їх провожала, й обіди готувала, щоб я могла на двох роботах крутитися, не покладаючи рук.

І виросли мої сини — гарні, розумні, освічені. Старший давно одружений, живе далеко, свій дім будує. А ось із молодшим пов’язала всі свої сподівання. Він був мені ближчий — і серцем, і місцем.

Коли він університет закінчував, я вирішила на відчайдушний крок — поїхала заробляти до Польщі. Працювала у чужих домах: мила підлоги, доглядала за старими. Кожну гривню відкладала — не собі, їм. Бо знала: якщо не я, то хто?

Коли він сказав, що одружується, я спершу зраділа. Дівчину бачила лише разів зо два — тиха, скромна, чемна. Тоді ще не знала, як вона вміє личину надівати.

Віддала їм усе, що могла. Купила квартиру — саме ту, за яку місяцями не спала, таскаючи відра у холодних приміщеннях. Влаштувала їм весілля, про яке вони мріяли: сукню, банкет, відеографа — усе, як належить. Старший син не образився, розумів: у нього свій шлях, а допомога брату — справедлива. Він у іншому місті, своє будує. А молодший був поруч — і я мріяла бавити онуків, вечорами у їхньому домі грітися, бути потрібною.

Та життя завжди знає, як влучити у найболючіше.

Не минуло й місяця після весілля, як я завітала до них. Привезла фруктів, домашньої їжі — хотіла подивитися, як влаштувалися. Не чекала гучних обіймів, але сподівалася на теплість. Але…

Невістка зустріла мене з обличчям, ніби я до податкової завітала. Посадила на кухні, налила чаю та… сіла навпроти.
— Ольго Петрівно, скажу прямо. Давайте домовимося: бачитимемося лише на свята. Так і вам, і нам простіше. Менше причин для сварок, а стосунки тільки міцнішатимуть.

Я ледве не випустила чашку з рук.
— Вибачте? — перепитала.
— Ну так. Ви ж не проти? Це ж у наших інтересах.

Сиділа й не вірила своїм вухам. Дівчина, якій я дала дах над головою, яка на мої гроші танцювала на весіллі, тепер диктує мені, коли я можу приходити, а коли — «зайва».

До шлюбу вона була ніжною, наче боялася, що побачу її справжню суть. А тепер, отримавши все, скинула маску.

Але найгірше було те, що мій син мовчав. Не став на захист, не обійняв, не сказав: «Мамо, приходи, коли захочеш». Він стояв осторонь, ніби його це не стосувалося.

Вийшла від них із тремтячими руками. У маршрутці ледве стримувала сльози. Працювала, як кінь, все життя. Не для себе — для них. А на старості хотіла лише одного: бути поруч. Бути бабусею. Бути матір’ю, яка потрібна.

Старший син одразу зрозумів усе. Сказав:
— Мамо, ти такого не заслужила. Мені самому соромно за брата й за неї. Ти не одна.

Так, він підтримує. Але легше від цього не стає. Бо я не просила грошей, не наполягала на переїзді. Хотіла лише бути частиною їхнього життя.

Тепер сижу у своїй квартирі й не знаю, що робити. Болюче. Відчуваю, що мене зрадили. Що мою доброту сприйняли за слабкість. Що всі мої старання пішли навіть не в смітник — у пустоту.

Не знаю, чи сил у мене вистачить посміхатися їм на свята. Чи варто взагалі щось лагодити? Бо я вже не почуваюся матір’ю. Я — чужа. У квартирі, яку сама їм дала. У сім’ї, яку сама допомагала будувати.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 1 =

Також цікаво:

З життя4 години ago

Love Without Borders

28October2025 Dear Diary, Tonight the neighbour, MrsMarjorie Ellis, peered over the garden fence with a puzzled look. Ian? Are you...

З життя4 години ago

Nobody Could Imagine Why a Homeless Man Struck a Wealthy Mother Until the Shocking Truth Was Revealed

Hold it, you wanker! the shout rang out, and the slap landed square on the cheek. Olivia Andersons face flushed,...

З життя5 години ago

Why Should I Feel Sorry for You? You Never Pity Me,” Responded Tasha

13November2025 I cant help but wonder why I should ask for your pity when you never gave me any. Those...

З життя5 години ago

When the Door Opened, I Momentarily Thought I Saw a Ghost from the Past.

When the door swung open, for a heartbeat I thought I was looking at a spectre from my past. Poppy...

З життя6 години ago

Out of This World: A Journey Beyond the Ordinary

I have kept a diary ever since I was a lad, and today I feel compelled to record the life...

З життя6 години ago

You’re a True Gem!

Youre a real treasure, you know that? Again? Emma, who on earth did you have that child for? For yourself...

З життя7 години ago

The Great British Gatekeeper: They All Ridiculed the Poor Man, Unaware He Was a Billionaire in Search of Genuine Love

Hey love, let me tell you the one about Edward Wellington youll love it. Edward wasnt like the other lads,...

З життя7 години ago

I Can No Longer Live a Lie – My Friend Confessed Over Dinner

I cant keep living a lie, whispered Valerie, her voice trembling over the clinking of cutlery. Lucy stared at the...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.