Connect with us

З життя

«На край света: как храбрый парень из деревни покорил сердце городской девушки»

Published

on

**До самого края**

Вернулся я в родную деревню под Рязанью после долгой службы. Вечер стоял тёплый, пахло сеном и тополиным пухом — всё как в детстве. И тут, будто по заказу, приехала Настя. Та самая, в которую я влюбился ещё пацаном. Прибыла на выходные к бабушке, отдохнуть от городской суеты.

Встретились у покосившейся калитки. Обнялись, застыли — слова не нужны были. Соседи тут же начали перешёптываться: «Ну вот, Дмитрий и Настя — ясное дело, судьба!» И правда, трудно было не заметить, как я, высокий и русый, не сводил глаз с неё — хрупкой, с тёмными косами до пояса и смехом, от которого на душе сразу теплело.

Но на следующий день, когда Настя собиралась уезжать, всё пошло наперекосяк. К её дому с грохотом подкатила машина, из окна высунулся какой-то тип, которого звали Артём.

— Садись, подброшу! — орал он, стуча по рулю.

Настя скривилась:

— Я же просила не приезжать! Сама справлюсь!

Голос её дрожал, но Артём не унимался. Всё это видели и соседка Галина, и я, будто прикованный к месту. Я отошёл, закурил, потом вдруг развернулся — и к своему «Уралу», старому, потрёпанному, но верному.

Настя заметила, схватила сумку, натянула мой засаленный шлем и вскочила сзади. Артём фыркнул:

— Теперь понятно, почему отказываешь…

Я лишь крепче прижал её руку к своему боку, дёрнул стартер — и мы умчались по просёпям, оставляя позади пыль и глупые слова. Дорога вилась меж полей, и с каждым километром казалось, что все трудности остаются где-то там, за спиной.

Проезжая мимо покосившихся изб, я не выдержал:

— Настенька, давай так всегда — ты, я и эта дорога. Пусть она никогда не кончится.

Она прижалась ко мне и рассмеялась:

— Правда? До самого края земли?

— Ага, — пробурчал я, — без тебя мне и дорога не в радость.

Так и живём. Она уезжает в Москву — учится, я тут, в деревне, но расстояния для нас — пустяк. Каждая её возвращение — праздник.

После выпускного Настя приехала совсем взрослая. Я к тому времени оброс, стал твёрже в плечах. Сидели в беседке, пили чай с малиновым вареньем, строили планы.

Соседи уже и представить нас порознь не могли. Даже Галина, обычно ворчливая, качала головой:

— Вот это любовь, не то что нынешние-то…

А ночью, под полыхающими звёздами, я сказал:

— Давай, Настя, чтобы навсегда. Дом построим, детей вырастим…

Она засмеялась, глаза блестели:

— Тогда вперёд, до самого края. Вмешь — всё получится.

Так и идём. И пусть дорога пыльная, зато своя. А главное — вместе.

**Вывод:** Настоящее счастье — не в шикарных городах, а в тех, кто рядом, даже если вокруг только поля да кривые берёзы.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + вісім =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Як свекруха змагалася за сина зо мною… і навіть з рідним онуком

Як свекруха за свого сина воювала зі мною… і навіть з рідним онуком Матір мого чоловіка звати Олена Миколаївна. З...

З життя1 годину ago

Несподівані гості: чому я відмовилася бути нянчою для чужих дітей?

Свекруха приволокла до нас чужих дітей — та ще й образилась, що я відмовилась сидіти з ними Субота. Сьома ранку....

З життя1 годину ago

Несподівані гості: свекруха привела чужих дітей, а я відмовилася бути нянькою

Свекруха привела до нас чужих дітей — і образилась, що я відмовилась бути нянькою Субота. Сьома ранку. Той самий день,...

З життя2 години ago

Сестра чоловіка вирішила, що лише ми повинні пестити її дітей

Сестра мого чоловіка вирішила, що її дітей мають балувати лише ми Я вийшла заміж за Олега майже вісім років тому....

З життя2 години ago

Несподіване побажання: чому ми мусимо піти на зустріч?

Чоловікова сестра вирішила, що її дітей мають балувати ми — і тільки ми Я вийшла заміж за Дмитра майже вісім...

З життя3 години ago

Тіні забутого: любов та прощення через час

У тихому містечку Коростень, де старі каштани кидали тіні на вузькі вулички, Богдан із досадою думав: «Ну давай, ще поплач!»...

З життя3 години ago

Вічна мама: Чоловік, що ніколи не виріс

Ярослав так і залишився маминим хлопчиком — навіть ставши дорослим чоловіком. Коли я нарешті вирішила вийти заміж, мені було вже...

З життя4 години ago

Півроку під одним дахом зі свекрухою: як вона зруйнувала наше кохання

Півроку під однією дахою зі свекрухою: як вона зруйнувала наш шлюб Півроку тому моє життя перетворилося на нескінченний стрес. Моя...