Connect with us

З життя

«На край света: как храбрый парень из деревни покорил сердце городской девушки»

Published

on

**До самого края**

Вернулся я в родную деревню под Рязанью после долгой службы. Вечер стоял тёплый, пахло сеном и тополиным пухом — всё как в детстве. И тут, будто по заказу, приехала Настя. Та самая, в которую я влюбился ещё пацаном. Прибыла на выходные к бабушке, отдохнуть от городской суеты.

Встретились у покосившейся калитки. Обнялись, застыли — слова не нужны были. Соседи тут же начали перешёптываться: «Ну вот, Дмитрий и Настя — ясное дело, судьба!» И правда, трудно было не заметить, как я, высокий и русый, не сводил глаз с неё — хрупкой, с тёмными косами до пояса и смехом, от которого на душе сразу теплело.

Но на следующий день, когда Настя собиралась уезжать, всё пошло наперекосяк. К её дому с грохотом подкатила машина, из окна высунулся какой-то тип, которого звали Артём.

— Садись, подброшу! — орал он, стуча по рулю.

Настя скривилась:

— Я же просила не приезжать! Сама справлюсь!

Голос её дрожал, но Артём не унимался. Всё это видели и соседка Галина, и я, будто прикованный к месту. Я отошёл, закурил, потом вдруг развернулся — и к своему «Уралу», старому, потрёпанному, но верному.

Настя заметила, схватила сумку, натянула мой засаленный шлем и вскочила сзади. Артём фыркнул:

— Теперь понятно, почему отказываешь…

Я лишь крепче прижал её руку к своему боку, дёрнул стартер — и мы умчались по просёпям, оставляя позади пыль и глупые слова. Дорога вилась меж полей, и с каждым километром казалось, что все трудности остаются где-то там, за спиной.

Проезжая мимо покосившихся изб, я не выдержал:

— Настенька, давай так всегда — ты, я и эта дорога. Пусть она никогда не кончится.

Она прижалась ко мне и рассмеялась:

— Правда? До самого края земли?

— Ага, — пробурчал я, — без тебя мне и дорога не в радость.

Так и живём. Она уезжает в Москву — учится, я тут, в деревне, но расстояния для нас — пустяк. Каждая её возвращение — праздник.

После выпускного Настя приехала совсем взрослая. Я к тому времени оброс, стал твёрже в плечах. Сидели в беседке, пили чай с малиновым вареньем, строили планы.

Соседи уже и представить нас порознь не могли. Даже Галина, обычно ворчливая, качала головой:

— Вот это любовь, не то что нынешние-то…

А ночью, под полыхающими звёздами, я сказал:

— Давай, Настя, чтобы навсегда. Дом построим, детей вырастим…

Она засмеялась, глаза блестели:

— Тогда вперёд, до самого края. Вмешь — всё получится.

Так и идём. И пусть дорога пыльная, зато своя. А главное — вместе.

**Вывод:** Настоящее счастье — не в шикарных городах, а в тех, кто рядом, даже если вокруг только поля да кривые берёзы.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 + 18 =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

– Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, – раптом оголосив чоловік ввечері 30 грудня. – Встигнеш усе приготувати?

Я запросив матір і сестру до нас на Новий рік, повідомив сам увечері 30 грудня. Встигнеш усе приготувати? Нарешті довгоочікувані...

З життя2 хвилини ago

Неодмінність вибору

Піти чи залишитися Оксана відчинила двері й здивувалася, побачивши доньку Марійку та незнайомого хлопця, який привітно посміхався. Привіт, мамо, знайомся,...

З життя58 хвилин ago

Фу, жебрачка! — кривилися перехожі, дивлячись на бабусю в багнюці. Та почувши слова малятка — оніміли

“Фу, жебрачка!” кривилися перехожі, дивлячись на бабусю, що лежала у калюжі. Але коли почули слова малого завмерли.“Фу, жебрачка!” відтягнула свого...

З життя1 годину ago

Несподівана зрада жінки

Жіноча хитрість Досі Дмитро лишається вільним чоловіком. Хоч і збирався одружуватися всерйоз, але логіки своєї нареченої так і не зрозумів....

З життя2 години ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя3 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя4 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя4 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...