Connect with us

З життя

Теплота родинного свята: Зимова традиція єднання у родині

Published

on

– Та вже, Дмитре Васильовичу, – промовила Оксана до чоловіка, замішуючи олів’є.

– Що ти таке вигадала? – здивувався Богдан.

– Дивись, навіть Маринку не міг підняти, щоб зірку на ялинку повісити. А раніше ж… – Оксана гірко зітхнула.

– Тато ще міцний, як дуб, просто трохи втомився, – відповів Богдан.

– Ні, Богдане, час бере своє. Тепер ти сам їздитимеш раз на тиждень до батьків за продуктами – і без суперечок, – Оксана поправила косу й взяла миску з салатом. – Ходімо до столу.

Дмитро Васильович усе чув. Зупинився біля вимикача у ванній, і випадково підхопив розмову сина з невісткою.

Перед Новим роком у родині Шевченків був звичай: усі збиралися в батьківському домі на свято. І цього року не стало винятком. Старший син привіз родину першим. Невістка допомагала готувати стіл, а онуки в залі весело оздоблювали ялинку.

Дмитро Васильович відкрив кран і сів на край ванни:

«Все вірно сказала Оксана. Так і є. Вийшов на пенсію – і одразу став непотрібним. А далі – нудьга, байдужість, наче все втратило сенс».

– Дмитре Васильовичу, у вас все гаразд? – тихо запитала Оксана, підійшовши до дверей.

– Так-так, зараз вийду, – відповів він.

За дверима підстрибував маленький Тарасик.

– Заходь швидше! – Дід посміхнувся і впустив онука.

За святом Дмитро Васильович сумнівався все більше. Механічно піднімав келих на тостах, ковтаючи по ковтку.

– Тату, чого ти такий похмурий? Свято ж, треба веселитися, чи може погано почуваєшся? – спитав Богдан, коли сім’я збиралася йти. У передпокої Оксана штовхала чоловіка, натякаючи на розмову.

– Ні, все добре, сину. Привози онуків на канікули. Чи не плануєте кудись поїхати? – насилу посміхнувся батько.

– У нас ж ремонт, Дмитре Васильовичу, нікуди не поїдемо. Тобі теж треба відпочити, а дітей відвеземо до моїх батьків, – втрутилася Оксана.

– Ну що ж, якщо домовилися, – зітхнув батько.

Оксана щось шепнула чоловіку.

– До неділі завітаю, привезу що треба, – сказав Богдан і вийшов.

Мати розвела руками:

– Які продукти, сину? Магазин у дворі, овочів у мене повно, батько сам сх– Хай ходять, коли хочуть, – пробурчала Віра, але в очах у неї вже мількала тепла вдячність до невістки.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − 4 =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

Щось заворушилося під сукнею нареченої, коли вона підписувала шлюбний документ…

Свято було наповнене радісним гомоном. М’яке світло лилося крізь високі вікна, позолочені крісла були зайняті вишукано одягненими родичами та друзями....

З життя24 хвилини ago

Мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька.

Мене кинула рідна мати біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я та...

З життя24 хвилини ago

Разом назавжди

Одне ціле Хтось, може, і не вірить у це, а хтось переконаний, що справді існують дві половинки, які знаходять одна...

З життя1 годину ago

Учні знущалися з нової вчительки, хотіли викликати сльози, але через хвилину сталося неймовірне

У 10-Б класі давно не було постійного вчителя з літератури. Один пішов у декрет, інша не витримала й місяця. Коли...

З життя2 години ago

Тато, це ти? Хлопчик з таємницями на порозі

**«Ти мій тато!»** Я сидів у своїй звичній позі біля вікна, коли почув глухий удар по шибці. Кава розлилася на...

З життя2 години ago

«Це не моя дитина», — сказав мільйонер, коли вигнав дружину з немовлям. Та якщо б він знав правду…

“Це не моя дитина”, холодно прозвучало з уст мільйонера, перш ніж він наказав дружині забрати немовля й піти. Якби він...

З життя3 години ago

12-річна дівчинка з немовлям на руках увійшла до приймального відділення. Та коли вона сказала, чия це дитина…

**Щоденник Оксани Коваль**Того дня, звичайного на перший погляд, у приймальному відділенні районної лікарні сталося щось, що перевернуло життя не тільки...

З життя4 години ago

Я вигнала свою тещу з нашого дому, і сьогодні, розповідаючи про це, я не шкодую.

Сьогодні, перегортаючи сторінки свого щоденника, я згадав той день, коли вигнав тещу з нашого дому. І не жалкую.Вигнана тещаТоді я...