З життя
Вимирання родини: Перша ніч на тротуарі

Бабуся послухала тітку й вигнала нас із чоловіком з хати: Першу ніч ми ночували на вулиці
Моя бабуся живе разом із моєю тіткою. У них трикімнатна квартира у Києві. Наймолодша донька, сестра мами, хоча їй вже сорок років, ніколи не жила окремо. У неї немає ні родини, ні друзів, ні роботи — усе тримається на бабусі. А за комунальні рахунки платить моя мати, бо пенсії бабусі не вистачає.
Я ніколи ні про що не просила рідних, але настав важкий час, і я зважилась.
––––––––––
Після весілля ми з чоловіком жили в комунальній квартирі у Львові. Збирали гроші на іпотеку, мріючи хоча б про однокімнатне житло. Довго шукали варіанти й нарешті вирішили купити квартиру в ще не добудованому будинку. Але де жити пів року?
Орендувати було недоцільно — кожна гривня йшла на ощадки. Тому я пішла до бабусі поспитати, чи можна пожити у них. Одна кімната стояла порожньою, тим більше що частина квартири належала моїй матері. Бабуся з радістю погодилась, і ми почали збирати речі.
Продали нашу комуналку, вклали гроші й заселились до бабусі. Ми купували їжу й миючі засоби, але поводились, як гості. Тітка без церемоній брала наше їстиво, але жодного разу не подякувала. Вона ігнорувала нас з першого дня. Коли ми повертались додому, вона замикалась у своїй кімнаті.
Ми пробули там недовго. Через місяць мені подзвонила мати. Вона була схвильована й попросила нас виїхати.
––––––––––
Тітка влаштувала бабусі скандал. Казала, що ми їй заважаємо, порушуємо її спокій, і через нас вона свариться з матір’ю.
Ми зібрали речі, взяли кота Василя й почали шукати житло. Першу ніч ми спали на лавці біля парку. Лише наступного дня нам пощастило зняти кімнату. Дякувати Богу, мати допомогла нам деньгами.
Бабуся робила все, що їй наказувала її нахабна донька. Їй було байдуже, як ми виживаємо, чи все в нас гаразд.
Відтоді я не спілкуюсь із родичами. Мати просить не ображатись на бабусю, каже, що та під впливом доньки, але мені все одно. Я не хочу мати справу з тими, хто мене зрадив.
