Connect with us

З життя

Квіткові дива

Published

on

Букет

Марія лежала, закривши очі. На сусідньому ліжку сиділа Світлана, піджавши ноги, і читала вголос підручник. Раптом телефон Марії загримів популярною мелодією. Світлана закрила книжку й докірливо подивилася на подругу.

Дівчина неохоче взяла трубку. За хвилину вона вже сиділа на ліжку. Потім кинула телефон, схопилася й почала метушитися по тісній кімнаті, запихаючи в спортивну сумку речі з шафи.

— Ти куди збираєшся? Що трапилося? — занепокоїлася Світлана.

— Дзвонила сусідка, маму забрали до лікарні, серцевий напад. — Марія застебнула блискавку на сумці й пішла до дверей, де на вішалці висіли куртки дівчат, стояли черевики й чоботи.

— Завтра ж екзамен. Вона в лікарні, за нею доглянуть. Здаси й поїдеш, — піднявшись з ліжка, сказала Світлана, спостерігаючи, як Марія натягає чоботи.

— Послухай, Світ, поясни все у деканаті, я приїду й усе владнаю. Здам сесію на канікулах. Усе, у мене автобус через сорок хвилин, — Марія вже застібала куртку.

— Подзвони, як там мама, — попросила Світлана, але Марія вже вискочила з кімнати. За тонкими дверима лунали кроки, що віддалялися.

Світлана знизала плечима й повернулася до кімнати. Побачила на Марійному ліжку зарядку від телефону, схопила її й босоніж кинулася наздоганяти подругу.

— Мар’яна! Мар’яна, зачекай! — гукала вона, збігаючи сходами.

Вхідні двері внизу грюкнули. Світлана перестрибнула через три сходинки, підбігла до дверей, штовхнула їх і мало не вилетіла на вулицю.

— Мар’яна!

Дівчина озирнулася, побачила в руках у Світлани провід і повернулася.

— Дякую. — І знову побігла геть.

— Ковальчук, що ви тут влаштували? Одна мало двері не знесла, друга босоніж на мороз вискочила. Невже курили щось? — з-за столу підвелася чергова.

— Вибачте, Наталіє Петрівно, ми не палимо, — відповіла Світлана, переступаючи з ноги на ногу. У босі ступні впивалися пісок і дрібні камінці, нанесені з вуПісок густо вкривав лід перед гуртожитком, і Світлана, відчуваючи холод під ногами, поспішила повернутися назад, усміхаючись через сльози, бо знала, що тепер усе буде добре.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 2 =

Також цікаво:

З життя39 секунд ago

Я – чоловік, а не предмет інтер’єру

— Ти знов купив не той хліб. Я ж просила — без насіння, — Олена поклала буханку на стіл навіть...

З життя55 хвилин ago

Где ищешь укрытие?

Где ты спишь Светлана не понимала, почему её всё чаще тянуло к вокзалам. Может, оттого что поезда уходят ровно по...

З життя57 хвилин ago

Знайшов тепліше місце

**Щоденник Олени Довгань** — Так, стоп! Він мої гроші пропивав, а тепер я ще йому винна?! З якого дива? —...

З життя1 годину ago

Навіщо тобі це?

**Щоденниковий запис** Тобі навіщо це все? — Ти мене чорствою називав?! Мене? Це ти спершу забув про гроші на захист,...

З життя2 години ago

Її минуле

Його колишня «Дякую тобі, Вовчику! Не знаю, що б я без тебе робила», — блимнуло сповіщення на екрані смартфона. Телефон...

З життя2 години ago

Открытые возможности

Дверь приоткрыта Когда Светлана вернулась из «Пятёрочки», дверь в квартиру была приоткрыта. Не настежь — чуть-чуть, будто кто-то аккуратно её...

З життя3 години ago

Ми вас виховуємо з метою

“Ми вас для того й виховуємо!” — Я вам дала більше за всіх, отже, й допомоги маю отримувати більше. Чи...

З життя3 години ago

«Тайный рецепт исцеления от юного гения: шокирующие последствия для профессора!»

**Дневниковая запись** Стены детского онкологического отделения в Первой городской больнице Санкт-Петербурга пестрели яркими рисунками — смешные зверушки, словно выпрыгнувшие из...