Connect with us

З життя

Разом вперед!

Published

on

Так, слухай, як це було…

Оля завжди була самостійною дівчинкою. Батьки пропадали на роботі, а вона сама приходила зі школи, розігрівала борщ, їла й робила уроки. А то й вареників могла наліпити. І так з першого класу.

Коли вчилася в одинадцятому, до них на практику прийшли студенти. Історію викладав високий, серйозний Богдан Олегович — у окулярах, у сірому піджаку. Хлопці зразу прозвали й «ботаном», сміялися з нього, але до кінця уроку слухали, роззявивши рота. Він розповідав про минуле так, як ніхто до нього. Задавав питання, змушував думати, висловлювати свою думку, пропонувати інші варіанти подій.

У хлопців горіли очі. Вперше їм дали змогу міркувати, «змінювати» історію, хоч і тільки в думках. Богдан Олегович заспокоював, коли їх заносило у фантазіях про перебудову світу. На його уроки чекали і не пропускали.

А Оля не відводила від нього закоханого погляду. Вона почала читати історичні книжки, щоб теж брати участь у дискусіях. Одного разу наважилась висловити думку. Богдан похвалив:

— Якби тоді пішли таким шляхом, як ти пропонуєш, жили б у зовсім іншому суспільстві. Але пояснив, що зробити інакше було майже неможливо.

— На жаль, історію не перепишеш. Можна лише змінити підручник, акцентуючи потрібні події, — загадково сказав він.

Потім його практика закінчилась, і Оля втратила інтерес до історії. Одного разу, коли вона йшла зі школи, назустріч поспішав Богдан Олегович.

— Привіт, Олю, — привітався він.

Він пам’ятав її ім’я! Серце Олі підскочило від радості.

— Ви до школи? Але уроки вже закінчилися, — зніяковіло промовила вона.

— Ні, я хотів побачити тебе.

Оля очі розбіглися, а щоки стали гарячими.

— Ти додому? Проведу.

Вони йшли разом, і він розпитував про школу, друзів, куди збирається вступати.

— Не на історичний? Мені здалося, тобі сподобалось. У мене, до речі, багато цікавих книжок — можу дати почитати.

Оля завмерла від щастя. Він запрошує її до себе? Не до Насті Захарчук, самої красивої в класі, а до неї, Олі Ковальчук, яку тато ласкаво кликав «Коником». Вона боялася підняти на нього очі.

— Дякую, але я йду на економічний… — прошепотіла вона. — А книжки з радістю б почитала.

— Добре. Наступного разу принесу кілька, виберу на свій розсуд, якщо не проти, — промовив він.

«Наступного разу? Невже ще побачимось?» — Серце Олялося так, що аж грудям було боляче.

— А він буде, той наступний раз? — почула свій голос і відчула, як обличчя спалахує.

— Звичайно. Якщо хочеш, — усміхнувся Богдан.

Його посмішка зробила обличчя молодим, майже хлоп’ячим. Оля раптом зрозуміла — він не набагато старший за неї.

— І клич мене просто Богдан. Ми ж не в школі, я тобі вже не вчитель. Ми прийшли? Це твій дім?

Оля кивнула, говорити від надлишку почуттів не могла. Він попрощався і збирався йти.

— Богдан, а коли ви… ти прийдеш знову? — наважилась запитати вона.

Він дістав телефон.

— Скажи номер, подзвоню.

Але він не подзвонив, а надіслав повідомлення через кілька днів. Бачились ще пару разів, а потім у обох почалися іспити: у Олі — шкільні, у Богдана — університетські. Побачились уже після її випускного. Весь цей час Оля триІ коли Антон обняв її біля спущеного колеса, Оля зрозуміла — нарешті вона знайшла те, що шукала все життя: щастя без умов.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять + 9 =

Також цікаво:

З життя40 хвилин ago

Дві душі в одному серці

**Одна душа на двох** Коли в сімї зявилися дві донечки, такі схожі, що й не було між ними різниці, Марію...

З життя45 хвилин ago

Свекруха дзвонила щодня о 2:00 ночі: ми не висипалися через неї і шаленіли, доки не дізналися справжню причину цих дзвінків

Після весілля ми з чоловіком Олегом Коваленком насолоджувалися тихим, затишним життям у нашій хрущовці у Львові. Все було чудово поки...

З життя46 хвилин ago

Я вигнала свою свекруху з нашого дому, і сьогодні, розповідаючи про це, я не шкодую.

ЩоденникТоді мені не вистачало часу на довгі роздумки. Рішення прийшло раптово, але воно зроджувалося не з гніву, а з багаторічного...

З життя2 години ago

Загадкові обставини весілля: багатий хлопец, після болючого розстану, одрує першу жінку, яка погодиться, але в день весілля стається неочікуване

Записи в щоденникуБагатий хлопець, Олег Коваленко, після болісного розриву вирішив одружитися з першою жінкою, яка погодиться. Розбитий, він провів цілий...

З життя2 години ago

В’язень серед лісу: вівчарка, прив’язана до дерева так, що не могла ні сісти, ні лягти

Липневе сонце пекло Львів, ніби розпечений ковальський молот по бруківці, випаровуючи останні краплі прохолоди. Повітря тремтіло над землею, наче самі...

З життя2 години ago

Ти неймовірна жінка

Наталка збиралася до санаторію. Вона на пенсії, старший син Богдан купив їй путівку й сказав: Мамо, маєш поїхати та відпочити....

З життя3 години ago

У 65 років я переспала з незнайомцем… і наступного ранку мене вразила шокуюча правда…

Того року, коли мені виповнилося 65, моє життя здавалося спокійним. Чоловік помер давно, діти вже мали свої родини й рідко...

З життя3 години ago

Щось заворушилося під сукнею нареченої, коли вона підписувала документи…

Коли наречена підписувала шлюбний сертифікат, щось рухнуло під її сукнею Зал весілля був наповнений радісним гомоном. Крізь високі вікна лилося...