Connect with us

З життя

Разом вперед!

Published

on

Так, слухай, як це було…

Оля завжди була самостійною дівчинкою. Батьки пропадали на роботі, а вона сама приходила зі школи, розігрівала борщ, їла й робила уроки. А то й вареників могла наліпити. І так з першого класу.

Коли вчилася в одинадцятому, до них на практику прийшли студенти. Історію викладав високий, серйозний Богдан Олегович — у окулярах, у сірому піджаку. Хлопці зразу прозвали й «ботаном», сміялися з нього, але до кінця уроку слухали, роззявивши рота. Він розповідав про минуле так, як ніхто до нього. Задавав питання, змушував думати, висловлювати свою думку, пропонувати інші варіанти подій.

У хлопців горіли очі. Вперше їм дали змогу міркувати, «змінювати» історію, хоч і тільки в думках. Богдан Олегович заспокоював, коли їх заносило у фантазіях про перебудову світу. На його уроки чекали і не пропускали.

А Оля не відводила від нього закоханого погляду. Вона почала читати історичні книжки, щоб теж брати участь у дискусіях. Одного разу наважилась висловити думку. Богдан похвалив:

— Якби тоді пішли таким шляхом, як ти пропонуєш, жили б у зовсім іншому суспільстві. Але пояснив, що зробити інакше було майже неможливо.

— На жаль, історію не перепишеш. Можна лише змінити підручник, акцентуючи потрібні події, — загадково сказав він.

Потім його практика закінчилась, і Оля втратила інтерес до історії. Одного разу, коли вона йшла зі школи, назустріч поспішав Богдан Олегович.

— Привіт, Олю, — привітався він.

Він пам’ятав її ім’я! Серце Олі підскочило від радості.

— Ви до школи? Але уроки вже закінчилися, — зніяковіло промовила вона.

— Ні, я хотів побачити тебе.

Оля очі розбіглися, а щоки стали гарячими.

— Ти додому? Проведу.

Вони йшли разом, і він розпитував про школу, друзів, куди збирається вступати.

— Не на історичний? Мені здалося, тобі сподобалось. У мене, до речі, багато цікавих книжок — можу дати почитати.

Оля завмерла від щастя. Він запрошує її до себе? Не до Насті Захарчук, самої красивої в класі, а до неї, Олі Ковальчук, яку тато ласкаво кликав «Коником». Вона боялася підняти на нього очі.

— Дякую, але я йду на економічний… — прошепотіла вона. — А книжки з радістю б почитала.

— Добре. Наступного разу принесу кілька, виберу на свій розсуд, якщо не проти, — промовив він.

«Наступного разу? Невже ще побачимось?» — Серце Олялося так, що аж грудям було боляче.

— А він буде, той наступний раз? — почула свій голос і відчула, як обличчя спалахує.

— Звичайно. Якщо хочеш, — усміхнувся Богдан.

Його посмішка зробила обличчя молодим, майже хлоп’ячим. Оля раптом зрозуміла — він не набагато старший за неї.

— І клич мене просто Богдан. Ми ж не в школі, я тобі вже не вчитель. Ми прийшли? Це твій дім?

Оля кивнула, говорити від надлишку почуттів не могла. Він попрощався і збирався йти.

— Богдан, а коли ви… ти прийдеш знову? — наважилась запитати вона.

Він дістав телефон.

— Скажи номер, подзвоню.

Але він не подзвонив, а надіслав повідомлення через кілька днів. Бачились ще пару разів, а потім у обох почалися іспити: у Олі — шкільні, у Богдана — університетські. Побачились уже після її випускного. Весь цей час Оля триІ коли Антон обняв її біля спущеного колеса, Оля зрозуміла — нарешті вона знайшла те, що шукала все життя: щастя без умов.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × п'ять =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Stepfather

**Stepfather** Because youve got no business hanging around a young girl like that! snapped James. Excuse me? Youve completely messed...

З життя20 хвилин ago

Returned Home—No Husband, No Trace of Him or His Belongings in Sight

She came home to find no husband and none of his belongings. “Whats with that look?” Zoe smirked. “Stan just...

З життя8 години ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...

З життя8 години ago

Revenge for My Mother

**A Lesson in Control** *Diary Entry* The call came late at night, the voice on the other end distorted and...

З життя10 години ago

Avenged My Mother: A Tale of Justice and Retribution

**A Revenge for Mum** “Your daughter is with us. Bring £100,000, and she stays alive. I’ll send the meeting point...

З життя11 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“Of course, everyone remembers perfectly well” “I dont remember because it never happened!” Peter Redford said seriously, looking at her...

З життя12 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“I dont remember because it never happened!” said Redford, looking at her with his earnest, grandfatherly eyes. The conversation died...

З життя13 години ago

Shut Up!” He Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Dump You Call a Life.

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase onto the floor. “I’m leaving you and this dump you call a...