Connect with us

З життя

Сила почуттів

Published

on

Колись, давно, у маленькому селі на Поділлі жив чоловік на ім’я Василь. Довго він сидів, дивився на телефон, мов чари на нього наводив. Стільки разів відкладав, а тепер, глибоко зітхнувши, нарешті натиснув кнопку дзвінка. Один гудок, другий… «Ні, не можу», — проклинаючи себе за боягузтво, вже збирався відмінити виклик, як раптом почув голос Миколи:

— Привіт, ледачий! Куди зник?

— Привіт… Так, справи…

— Усе гаразд? Допотрібна? — одразу заклопотано перепитав друг.

— Та ні, усе добре. Як у вас?

— Та нічого. Тільки Оленка мене турбує. Закохалась, уявиш? То ревє, то танцює. То з хати не вижену, то пізно вертається. І головне — мовчить, як партизан. А ти так і не одружився?

Василь ковтнув, ніби стрибав у воду з високого моста. Ось і настав той слизький момент.

— Ні, але збираюсь, — сказав він, голос раптом став тихим.

— Невже знайшлася та, що підкорила серце вічного холостяка? Час вже, друже, давно час. На весілля не забудь запросити — образишся, якщо пропустимо.

— Обов’язково. Без вас ніяк.

— До нас не збираєшся?

Василь цього й очікував. Тепер назад шляху нема.

— Я… вже тут. Приїхав.

— Як?! Що ж мовчиш, ледачий? У готелі зупинився? Марійка образиться. Коли до нас?

— Гей, повільніше! — засміявся Василь. — Заскочу якось.

Насправді він приїхав півроку тому. Але другу не обов’язково це знати. Купував хату, облаштовувався, з роботою вирішував, та й батько хворів. А найголовніше — через Олену не наважувався з’явитися раніше.

— Жодних «якось»! Чуєш? Знаю я тебе. Давай зараз же! — Микола запалився.

— Сьогодні пізно. Завтра, — пообіцяв Василь.

— Дивись, чекатимемо. Піду Марійку зрадію.

Ось так, перший крок зроблено. Якби тільки знав друг, яку пастку він їм із Марійкою готує, не радів би так… Олена могла б ним пишатися. А він поводиться, як боязкий хлопчисько, що боїться батьків своєї дівчини. «А Олена молодець, не зрадила. Диво… Я ж її немовлям на руках тримав, а тепер хочу на ній одружитися».

Але по порядку…

***

Дружба їхня зав’язалася ще на першому курсі — Микола, Василь і Марійка. Обидва закохалися в красуню з розумом. Багато хто за неюТа й досі вони живуть у тому самому селі, де маленький онук тепер бігає по подвір’ю, а Василь, дивлячись на Олену, усміхається, бо знає — кохання, як і земля, не старіє.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 + три =

Також цікаво:

З життя6 години ago

Apologies, Mum. It’s a sophisticated affair. Melissa prefers you don’t attend—she finds you a bit too theatrical.

Sorry, Mum. Its a proper event. Poppy doesnt want you there. She thinks youre too dramatic. I heard my own...

З життя7 години ago

While I Slept, My Daughter-in-Law Surreptitiously Snipped My Hair!

My name is Patricia Riley, fiftyeight years old, and the thing Im about to recount still feels like a cruel...

З життя8 години ago

During Christmas dinner at my son’s house, he turned to me and declared, ‘This year, it’s just for the immediate family; it’ll be better without you,’ and just as I was reeling from the shock, my phone unexpectedly rang from an unknown number, saying,

I still recall that Christmas evening many years ago, when I was invited to my sons home in the village...

З життя9 години ago

At my son’s birthday bash, he took the microphone and declared, “My granddad footed the bill for everything – my mum didn’t even buy the cake!

At my sons birthday, he seized the microphone and announced, My fatherinlaw footed the whole bill my mum didnt even...

З життя10 години ago

My Son Phoned to Say, ‘Mum, We Relocated Last Week. My Wife Thinks She Needs Some Space.’ I Stood in Silence for Five Seconds Before Responding, ‘That’s Alright, Son. Wishing You All the Best.’

The phone rang, and my son’s voice cut through the quiet of the kitchen. Mum, weve just moved to a...

З життя11 години ago

My Daughter-in-Law Forgot Her Phone at Our House, It Started Ringing, and Displayed a Photo of My Late Husband from Five Years Ago

I was in the kitchen of my old farmhouse, the morning light slipping through the lace curtains and dappling the...

З життя12 години ago

My Brother-in-Law’s Request to Borrow My Flat During Their Renovation: Why I Said No

Simons brother asked to borrow my flat while they renovated theirs I said no. Pass the herring and beet salad,...

З життя13 години ago

Friends of Friends Arrived for a Holiday: I Regret Not Saying “No.

Friends of friends turned up for a holiday at my place: I regret not saying no. Last summer my old...