Connect with us

З життя

Ніколи не забути тебе!

Published

on

Я ніколи тебе не забуду

Марія Іванівна йшла додому в розстібнутому драповому пальті, з потертим портфелем у руці, де лежали зошити її учнів. Весь вечір перевірятиме твори.

Щойно на деревах набрякли бруньки, а сьогодні вже пробиваються молоденькі листочки. Природа прокидалася від яскравого теплого сонця. Трохи ще – і все навколо заквітне.

Прохожі вітали Марію Іванівну з повагою. Вона відповідала, стримано усміхаючись. Майже всім у цьому містечку вона колись викладала українську мову та літературу, а тепер вчилися їхні діти.

Вона була стрункою, наче дівчина, невисокого зросту – здалеку можна було прийняти за юну. І обличчя гарне. Та за кого тут виходити заміж? Так і жила сама у невеличкому дерев’яному будиночку на вузенькій вуличці. Їй його дали як службове житло, коли вона двадцять п’ять років тому приїхала сюди з великого міста.

Саме містечко теж було крихітне, більше схоже на селище чи велике село. Молодим фахівцям тепер дають квартири у цегляних триповерхівках. Та не дуже-то вони сюди їдуть, мріють про Київ чи Львів.

Але Марія Іванівна звикла до свого дому і не наважувалася з ним розлучатися. У вільний час любила копатися у городі. Коли приїхала, нічого не вміла, а тепер і пічку топить, і грядки полоти, і капусту квасить, варення-соління закручує. Життя всьому навчило.

Життя…
Тоді теж була весна. Під вікном гуртожитка сиділи двоє хлопців і щось писали. Вона б і не звернула уваги, якби вони не почали сперечатися, як правильно писати якесь слово. Обоє помилялися. Їй набридло слухати суперечку, вона визирнула у вікно й сказала, як треба.

Один із хлопців не знітився і попросив перевірити всю пояснювальну. Марія вийшла, виправила помилки.

— Дякую. Нам пощастило зустріти вас. А як вас звати?

— Марійка.

— А я Василь. Ви майбутня вчителька? Ми тут поряд працюємо.

— Краще сказати – вчитель, або педагог, — виправила вона.

Василь їй сподобався. Нагадував ведмедя. Поряд із ним їй було спокійно та надійно. Коли він запропонував одружитися, вона не вагалася.

Його матір Марійка не сподобалася.

— Що ти з нею робитимеш? Книжки читати? Вона ж, мабуть, і варити не вміє. Ох, намучаєшся. Вибрав би когось простішого, — бурчала свекруха, коли дівчина пішла.

Мати була недалеко від правди. Марійка вміла тільки макарони варити та яєчню смажити. Та й те встигала зіпсувати. Поставить каструлю, а сама сяде з книжкою. Зачитається – поки не займеться, не згадає.

Зрозуміла мати, що з такою господинею син з голоду вмре, а вона позбуваХоча минули роки, але кожен раз, проходячи повз свій колишній будинок, Марія Іванівна ніжно торкалася калітки, наче вітаючись із самим Василем, і в її серці знову відчувався той самий спокій, що колись дав їй цей міцний, добрий чоловік.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять + 16 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Glamorous Young Woman Forces a Stray Dog into Her Car and Drives Away – But No One Could Have Predicted What Happened Next

Did you see what she drove up in today? They say her dad gave it to her for her birthday....

З життя3 години ago

No Room for Weakness

No Room for Weakness Please come, Im at the hospital. Mary didnt waste a moment changing her clothes. She pulled...

З життя5 години ago

My Apartment Available for Rent

My Flat is Up For Rent Natalie Jane Orfordnow Mrs. Gloverhad always believed the most frightening thing in life was...

З життя6 години ago

For an entire year, a six-year-old girl left bread on a grave nearly every week—her mother believed she was simply feeding the birds…

Diary Entry Its astonishing how childhood grief creates unexpected rituals. Nearly every week, for almost a year now, my daughter...

З життя7 години ago

I Moved In with a Man I Met at the Spa, and My Children Said I Was Being Foolish

I moved in with a man I had met at a spa retreat. My children thought Id lost my mind....

З життя9 години ago

For Our Countryside Holiday, We Brought Our City Cat, Simon. In the Village, Simon’s Brother Lemur Lives—Named for His Big, Bulging Eyes.

When we went away on holiday to the countryside, we brought along our cat, Oliver, from London. Olivers brother, Basil,...

З життя9 години ago

A Cat Betrayed, Abandoned, and Shunned Over a Test Result—Left Out in the Winter Cold

12th February It’s strange how life can turn so suddenly, not just for people but for our pets, too. Theres...

З життя9 години ago

The Last Passenger on the Bus

The Last Bus Passenger It was a little torch, no bigger than my index finger, strung on a woven bit...