Connect with us

З життя

Ніколи не забути тебе!

Published

on

Я ніколи тебе не забуду

Марія Іванівна йшла додому в розстібнутому драповому пальті, з потертим портфелем у руці, де лежали зошити її учнів. Весь вечір перевірятиме твори.

Щойно на деревах набрякли бруньки, а сьогодні вже пробиваються молоденькі листочки. Природа прокидалася від яскравого теплого сонця. Трохи ще – і все навколо заквітне.

Прохожі вітали Марію Іванівну з повагою. Вона відповідала, стримано усміхаючись. Майже всім у цьому містечку вона колись викладала українську мову та літературу, а тепер вчилися їхні діти.

Вона була стрункою, наче дівчина, невисокого зросту – здалеку можна було прийняти за юну. І обличчя гарне. Та за кого тут виходити заміж? Так і жила сама у невеличкому дерев’яному будиночку на вузенькій вуличці. Їй його дали як службове житло, коли вона двадцять п’ять років тому приїхала сюди з великого міста.

Саме містечко теж було крихітне, більше схоже на селище чи велике село. Молодим фахівцям тепер дають квартири у цегляних триповерхівках. Та не дуже-то вони сюди їдуть, мріють про Київ чи Львів.

Але Марія Іванівна звикла до свого дому і не наважувалася з ним розлучатися. У вільний час любила копатися у городі. Коли приїхала, нічого не вміла, а тепер і пічку топить, і грядки полоти, і капусту квасить, варення-соління закручує. Життя всьому навчило.

Життя…
Тоді теж була весна. Під вікном гуртожитка сиділи двоє хлопців і щось писали. Вона б і не звернула уваги, якби вони не почали сперечатися, як правильно писати якесь слово. Обоє помилялися. Їй набридло слухати суперечку, вона визирнула у вікно й сказала, як треба.

Один із хлопців не знітився і попросив перевірити всю пояснювальну. Марія вийшла, виправила помилки.

— Дякую. Нам пощастило зустріти вас. А як вас звати?

— Марійка.

— А я Василь. Ви майбутня вчителька? Ми тут поряд працюємо.

— Краще сказати – вчитель, або педагог, — виправила вона.

Василь їй сподобався. Нагадував ведмедя. Поряд із ним їй було спокійно та надійно. Коли він запропонував одружитися, вона не вагалася.

Його матір Марійка не сподобалася.

— Що ти з нею робитимеш? Книжки читати? Вона ж, мабуть, і варити не вміє. Ох, намучаєшся. Вибрав би когось простішого, — бурчала свекруха, коли дівчина пішла.

Мати була недалеко від правди. Марійка вміла тільки макарони варити та яєчню смажити. Та й те встигала зіпсувати. Поставить каструлю, а сама сяде з книжкою. Зачитається – поки не займеться, не згадає.

Зрозуміла мати, що з такою господинею син з голоду вмре, а вона позбуваХоча минули роки, але кожен раз, проходячи повз свій колишній будинок, Марія Іванівна ніжно торкалася калітки, наче вітаючись із самим Василем, і в її серці знову відчувався той самий спокій, що колись дав їй цей міцний, добрий чоловік.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять + 6 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...

З життя3 години ago

Revenge for My Mother

**A Lesson in Control** *Diary Entry* The call came late at night, the voice on the other end distorted and...

З життя5 години ago

Avenged My Mother: A Tale of Justice and Retribution

**A Revenge for Mum** “Your daughter is with us. Bring £100,000, and she stays alive. I’ll send the meeting point...

З життя6 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“Of course, everyone remembers perfectly well” “I dont remember because it never happened!” Peter Redford said seriously, looking at her...

З життя7 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“I dont remember because it never happened!” said Redford, looking at her with his earnest, grandfatherly eyes. The conversation died...

З життя8 години ago

Shut Up!” He Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Dump You Call a Life.

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase onto the floor. “I’m leaving you and this dump you call a...

З життя10 години ago

On Our Golden Wedding Anniversary, My Husband Confessed He’d Loved Another Woman All Along

On the day of their golden wedding anniversary, Henry finally confessed he had loved another woman his entire life. “Not...

З життя10 години ago

Shut up!” the husband roared, slamming the suitcase on the floor. “I’m leaving you and this cesspool you call a life.

**Friday, 10th May** “Shut it,” the husband barked, slamming his suitcase down. “Im leaving you and this bloody swamp you...