Connect with us

З життя

Очікуй на нього…

Published

on

**А ти жди його…**

Роса ще не зійшла з трави, туман поволі відступав до протилежного берега річки, а сонце вже викочувалося з-за зубчастої лінії лісу.

Тарас стояв на ґанку, милувався красою ранку і глибоко вдихав свіже повітря. За спиною почулися плескітливі кроки босих ніг. Жінка у нічній сорочці, накинувши на плечі хустку, підійшла й стала поруч.

— Гарно-то як! — зідхнув Тарас. — Іди в хату, застудишся, — ласкаво промовив він і поправив на жінці хустку, яка зісковзнула з білого плеча.

Вона притулилася до нього, обхопила його руку.

— Від’їжджати від тебе не хочеться, — сказав Тарас, голос його став низьким від ніжності.

— А ти не їдь, — голос жінки манив, як спів сирени. «Залишуся, а далі що?» Ця думка протверезила Тараса.

Якби все було так просто, він давно б уже залишився. Але двадцять три роки життя з дружиною не викинеш, та й діти… Оксана, можна сказати, вже відрізаний шматок, частіше ночує у свого нареченого, ніж удома, скоро заміж вийде. А Андрійкові всього чотирнадцять — найскладніший вік.

Водій завжди знайде роботу, але чи заробить тут багато? Зараз він розкидається грошима, дарує дорогі подарунки Марійці. А як буде отримувати вдвічі, а то й утроє менше, чи любитиме вона його так само? Питання.

— Не починай, Марійко, — відмахнувся Тарас.

— Чому? Діти виросли, час подумати про себе. Сам казав, що з дружиною живеться звички заради. — Марійка образилася й відсторонилася.

— Ех, якби раніше знав, що зустріну тебе… — Тарас глибоко зідхнув. — Не сердься. Пора їхати, і так затримався. — Він хотів поцілувати жінку, але та відвернулася. — Марійко, треба вирушати, якщо хочу встигнути додому до вечора. Вантаж на мене чекає, контракт.

— Ти тільки обіцяєш. Приїдеш, збудиш у мені надію — і знову до дружини. Набридло мені чекати. Михайло давно кличе заміж.

— То йди, — Тарас пожав плечима.

Він хотів ще щось сказати, але передумав. Повільно зійшов із ґанку, обійшов будинок і пішІ тоді, коли він уже сів у кабіну, раптом зрозумів, що не зможе більше жити у брехні, але було вже пізно повертатися.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 − 7 =

Також цікаво:

З життя19 хвилин ago

Чоловік залишив собаку в машині під палючим сонцем, і я розбила вікно, щоб врятувати її — далі сталось щось несподіване

Вчора був справді спекотний день. Повітря стояло нерухомо, асфальт топився під ногами, і єдине, чого хотілося — швидше дістатися додому...

З життя20 хвилин ago

Чоловік покинув собаку в спекотному авто: я розбила вікно, і сталося щось несподіване

Того спекотного дня досі пам’ятаю, як жарило сонце, а повітря стояло нерухоме. Наче пекло — асфальт плавився під ногами. Єдиним...

З життя1 годину ago

Таємничий голос веде дівчинку: прохожі викликали поліцію через незвичну поведінку

Прохожі помітили на вулиці дитину й викликали поліцію: дівчинка сказала офіцеру, що голоси наказали їй піти, і вказала на будинок...

З життя2 години ago

Випробування зв’язками — не здолане

**13 червня** На кухні Олена розмішувала молоко у дитячій каші, а Тарас намагався з кубиків збудувати «найвищу у світі вежу»....

З життя3 години ago

Чекаю спокою, отримую хаос

Усмішка місяця, та шум у відповідь — Олесю, я ж просила — лише ми, сім’єю! — Ганна, стоячи біля плити,...

З життя4 години ago

Солодкі обманки життя

Торт та інші розчарування Оксана збивала крем на бісквіт, її рухи були точними, як у годинникаря. Торт для Насті, її...

З життя5 години ago

Солодкий смак примирення

— Оленко, клянусь, якщо цей Петро Іванович ще раз постукає у стелю, я подаму на нього до суду за цькування!...

З життя6 години ago

Ти завжди залишишся матір’ю мені

— Мам, а ти теж колись хотіла стати художницею? Оля сиділа за кухонним столом, тримаючи тоненький пензель. На аркуші акварелі...