Безмежні можливості життя

Без жодних «також»…

Олег сидів у темній кімнаті, прислухаючись до нічних звуків. Під вікнами зупинилася машина, м’яко ляснули двері, короткий цокіт підбо́тів стих за дверима під’їзду. Нарешті, повільно й обережно повернувся ключ у замку…

Він намагався не дихати, щоб вловити найменші відтінки звуків. Почутіся шурхіт одягу, ледь чутні крадучі кроки. «Боїться розбудити, капці не вдягла», — усміхнувся про себе Олег.

Двері тихо відчинилися. Світлана навшпиньки увійшла у спальню. З вулиці в кімнату попадало достатньо світла, щоб побачити, що ліжко не розібрано, на ньому ніхто не лежить. Світлана завмерла на мить, відчувши його напружений погляд, обернулася.

— Ти мене налякав. Чому не спиш? — різко запитала вона.

— Тебе чекав. — Олег підвівся, підійшов до дверей і клацнув вимикачем. Від яскравого спалаху світла Світлана заплющила очі.

— Де ти була? — Олег розглядав бліде обличчя дружини з майже стертим макіяжем.

— Вибач, я забула попередити… — Світлана дивилася під ноги.

— Тільки не кажи, що була в подруги. Скажи правду, нам обом буде легше. Ти давно мені зраджуєш?

Вона здригнулася, ніби хотіла втекти. Потім ледве похитала головою.

— Два місяці, — промовила вона, на секунду піднявши на чоловіка очі. — Я хотіла сказати, але… Вибач. Я зараз піду. — Вона швидко вийшла зі спальні. Олег почув, як вона щось пересуває в передпокої.

Світлана повернулася з валізою, поклала її на ліжко, відкрила шафу й почала діставати свої речі. Вішалки дзвеніли, билися одна об одну, падаючи разом із сукнями й блузками на ліжко.

— Може, ти займешся цим завтра, коли мене не буде вдома? — Олег підійшов до ліжка, узяв подушку й вийшов із спальні.

Не роздягаючись, він ліг на диван у іншій кімнаті, накрився пледом. Спати не хотілося. Хотілося рознести все навколо, ударити Світлану, стерти з її обличчя сліди чужих поцілунків. Він зробив кілька глибоких вдихів, намагаючись заспокоїтися.

***

Вони з друзями вирішили відсвяткувати закінчення сесії на пляжі. Розділися й одразу побігли у воду. Потім Іванко з Русланом пішли за пивом, а Олег залишився стерегти речі.

Він сидів на своїх джинсах і дивився, як біля берега плещуться дітлахи. З води вийшла гарна дівчина і пішла прямо до нього. Вона взяла рушник із сусіднього покривала й почала витирати волосся. Олег не міг відвести очей від її засмаглої шкіри, на якій блищали краплі води. Струнке тіло було так близько. Йому захотілося доторкнутися до вологих, прохолодних плечей.

Дівчина відчула його погляд і різко обернулася. Олег не встиг відвести очі. Напевно, він виглядав як провинився хлопчина, бо дівчина усміхнулася. Коли Іванко з Русланом повернулися, вони вже знайомилися й весело базікали.

Побачивши хлопців, Світлана зібралася додому. Вона почала надягати сарафан. На секунду її голова зникла під полотном. Іванко перехопив погляд Олега й знаючо посміхнувся, а Руслан підняв великий палець догори.

За мить сарафан опустився, Світлана поправила його, зібрала свої речі, посміхнулася хлопцям і пішла.

— Давай, доганяй, — сказав Іванко і ляснув Олега по спині.

— Світлана, постривай! — прокинувся Олег і почав натягати джинси. Не попрощавшись із друзями, він кинувся наздоганяти її.

Додому він прийшов пізно.

— Де ти був? Чому не відповідав на дзвінки? Ми з батьком мало не збожеволіли… — накинулася на нього мати.

— Вибачте, я забув увімкнути телефон після іспиту. Я одружуюся, — випалив Олег.

— Що? — перепитала мати.

— Він одружується. Ну й що, саме час. Третій курс, двадцять років. До закінчення інституту подарує нам онука, — спокійно сказав батько.

— Ні, все не так. Я хотів сказати, що зустрів дівчину своєї мрії й точно на ній одружусь, — поспіхом поправився Олег.

— То ти щойно із нею познайомився? — обурено запитала мати. — Володимире, ти чуєш? — Вона розгублено дивилася то на сина, то на чоловіка.

— Тетяно, заспокойся. Він просто закохався. А закохані багато про що мріють. Він живий, здоровий і щасливий. Усім спати, завтра поговоримо, — батько повів наполягливу матір у спальню.

— Дякую, — крикнув Олег услід.

Через два тижні він привів Світлану додому. Мати дізналася, що вона живе в гуртожитку, і винесла вердикт: їй потрібна квартира й прописка у Києві, і тут пахне не любов’ю. Звісно, вона сказала це, коли Олег провів Світлану.

— Вона тобі не сподобалася? — засмутився Олег.

— Головне, що вона подобається тобі, — знову підтримав його батько.

Весілля відгуляли пОлег обняв Сашку міцніше і з усмішкою подумав, що нарешті знайшов своє щастя.