Connect with us

З життя

Воскресіння вогняної птиці

Published

on

Олеся увійшла до офісу, ледь помітно ківнула охоронцю й пройшла повз ліфт до сходів. На п’ятий поверх вона завжди піднімалася пішки. Тричі на тиждень ходила до спортзалу, частіше не вистачало часу. Навіть до своєї квартири на п’ятнадцятому поверсі часом йшла сходами, коли наприкінці робочого дня лишалися сили.

Її підбори, що лунали по плитці холу, незабаром затихли в глибині сходового прольоту, ніби вона злетіла догори. За очі її кликали відьмою, стервою, королевою. У свої тридцять шість вона виглядала на десять років молодшою. Справжній вік видавали очі – розумні, оцінюючі, очі жінки, яка багато пережила в житті. Одягалася ділово й строго, вмілий макіяж підкреслював природню красу.

— Хто це? — поцікавився молодий чоловік, що підійшов до охоронця. Той окинув його пильним поглядом.

— Директор аудиторської компанії «Фенікс», — із повагою сказав огрядний чоловік середніх років.

Жінка давно пішла, а в холі ще вівся запах її парфумів.

— Не заміжем? — спитав молодик охоронця, пробігаючи поглядом по навігаційній карті бізнес-центру в пошуках офісу «Фенікса».

— Вам що треба, пане? — Охоронець уже підозріло придивлявся до нього.

— Я йду на співбесіду до «Нортона».

— Прізвище? — Охоронець набирав номер по внутрішньому телефону.

Молодий чоловік назвався.

— Проходьте. Сьомий поверх, офіс сімсот сімнадцять, — сказав охоронець.

Олексій пройшов до ліфтів, розуміючи, що охоронець стежить за ним. Він запам’ятав, що «Фенікс» знаходиться на п’ятому поверсі. Тому, доїхавши до сьомого, спустився сходами на п’ятий. Відразу побачив над скляними дверима велику вивіску червоними літерами «Аудиторська компанія «Фенікс»» і увійшов. Його зупинила попереджальна посмішка молодої дівчини за стійкою.

— Добрий день. Чим можу допомогти? — привітала вона його.

— Добрий день. Директор на місці? — спитав Олексій так, ніби бував тут не раз.

— Так. Ви записані? На який час? — дівчина відкрила журнал.

— Так… Тобто, ні. Я хотів би поговорити з нею.

— Боюся, вона не зможе вас прийняти. Тільки за попередньою домовленістю. На який день вас записати? — дівчина взяла ручку, не перестаючи посміхатися.

У цю мить почувся стук підборів, і Олексій побачив ефектну жінку, що йшла до них коридором. Він увесь зібрався, як хижак при виді здобичі.

— Олесю Володимирівно, до вас відвідувач, але без запису, — сказала дівчина.

— Бачите, я приходив на співбесіду в «Нортон». Вирішив спробувати щастя і у вас, — щиро зізнався Олексій із збентеженим виглядом провинився п’ятикласника.

Олеся Володимирівна окинула його проникливим швидким поглядом.

— У вас економічна освіта? — Голос у неї виявився низьким і приємним.

— Ні, юридична, — Олексій вклав у посмішку все своє чарівність.

— Що ж, я готова вас вислухати. Ходімо, — і вона перша пішла коридором, яким тільки що прийшла.

Він йшов за нею, оцінюючи струнку фігуру в сірому піджаку та вузькій спідниці до середини коліна, гарні ноги, що здавалися ще довшими через високі шпильки, вдихав аромат дорогих парфумів.

— Соломійко, десять хвилин ні з ким мене не з’єднуйте, — сказала вона миловидій молоденькій секретарці за столом у приймальні й відкрила дубові двері.

— Заходьте.

Товстий м’який килим приглушував стук кроків і її підборів. Олеся Володимирівна сіла на своє місце на чолі довгого полірованого столу. Поглядом вказала на ряд стільців уздовж.

— На яку посаду ви розраховуєте?

— Я не знаю, — сказав Олексій і усміхнувся, вибачаючись.

— Гадаю, вам краще повернутися до юридичної компанії «Нортон», — холодно сказала Олеся.

— Якщо чесно, я ніколи не працював в аудиторській компанії. Але мені потрібна робота, я швидко вчусь. Дайте мені шанс. Я хотів би спробувати, — із запалом промовив він.

Олеся знову уважно подивилася на нього.

— Один із наших найстаріших співробітників йде на пенсію. За два тижні він вас ознайомить із роботою. Зарплата в повному обсязі буде лише після закінчення двомісячного випробувального терміну, якщо впораєтеся. Ви згодні? — стисло, по-діловому сказала Олеся.

— Мене все влаштовує. Я вас не підведу, ось побачите. — Олексій зобразив на обличчі щиру радість.

— Документи при собі?

— Так. — Олексій простягнув руку до папки.

Олеся пОлеся глянула на сплячу донечку, провела пальцем по її маленькій ручці й усміхнулася, усвідомлюючи, що тепер її життя належить не лише їй — воно стало набагато дорожчим.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 + шістнадцять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

“Yuri, these cats have been living here since long before you and I even met. Why on earth should I be the one to get rid of them?” Anna asked in a frosty tone. “What you’re suggesting is nothing short of betrayal…”

Ben, these cats have been here since long before you and I even knew each other. Why on earth should...

З життя3 години ago

I wasn’t searching for my ‘first love’ at 62 years old…— but when one of my former students interviewed me, I discovered he’d been looking for me for 40 years… But that was just the beginning—later, I uncovered the truth about his past, and it left me speechless…

Im 62 now, love, and for nearly forty years Ive been teaching literature at a secondary school. Life pretty much...

З життя3 години ago

A Father Dreamed of Having a Son, but a “Useless” Daughter Was Born—So He Erased Her from His Heart

My father always dreamt of having a son, but instead, a useless daughter was bornmethe one he cut out of...

З життя5 години ago

The Final Dance

The Last Dance I lingered in the doorway of the hospital room, nerves prickling at my skin. My shoulders hiked...

З життя5 години ago

— You’re an Irresponsible Mum. Go Have Kids Somewhere Else.

You’re irresponsible, mum. Go have children somewhere else. I remember when Emily was only seventeen, and barely finished her A-levels...

З життя7 години ago

Glamorous Woman Shoves a Stray Dog Into Her Car and Drives Off – But Who Could Have Guessed What Happened Next

A long time past, I remember a tale that wound through our old university halls like an unspoken secret, the...

З життя7 години ago

The Silent Cab Driver

The Silent Cab Driver You never listen, do you! The words echoed off the kitchen tiles as I slammed my...

З життя9 години ago

My Husband Told Me My Career Could Wait… Because His Mother Was Moving In With Us

My husband told me that my career could wait because his mother was coming to live with us. And that,...