Мати та син на фермі: відкриття таємниці зрадника серед своїх.

Колись давно, у маленькому селі на Волині жили жінка з сином, які працювали на фермі за їжу та дах над головою. Одного разу вони випадково розкрили страшну таємницю — хтось із власного оточення навмисно руйнував господарство.

Різкий запах палення вдерся у нічну тишу, немов злодій, що не стукає у двері, а просто ламає їх.

Григорій прокинувся раптом, серце билося так, наче хотіло вискочити з грудей. За вікном панувала незвичайно ясна ніч — тривожне полум’я освічувало кімнату, кидаючи довгі тіні на стіни. Він кинувся до вікна і завмер. Палав двір. Не просто горів — все пожирало люте, ненаситне полум’я. Стайня, знаряддя, мрії, спогади… усе перетворювалося на попіл.

Серце на мить зупинилося, а потім почало калатати у горлі. Він зрозумів одразу — це не випадковість. Підпал. І ця думка боліла більше, ніж сам вогонь. Перший порив був тваринним — лягти, заплющити очі й дати всьому згоріти. Та вже було все одно…

Але раптом почувся роздираючий ревік худоби. Його корови, які годували його, які давали силу жити, були замкнені всередині. Відчай перетворився на лють. Григорій вибіг із хати, схопив по дорозі сокиру і кинувся до стайні. Дерев’яні ворота вже палали, дихнувши на нього спекотним подихом. Кілька ударів — і засув піддався. Ворота розчинилися, випускаючи налякану зграю. Тварини, ревучи й штовхаючись, кинулися в найдальший куток подвір’я, рятуючись від пекла.

Коли худоба опинилася у безпеці, сили покинули Григорія. Він упав на холодну, вологиІ тоді він підвівся, подивився на Анну, що стояла поруч з сином, і вперше за десятиліття відчув, що його життя тільки починається.