«Що буде, якщо батьки розійдуться?» Вовку охопила жахлива думка, і сльози навернулися на очі.

«А якщо тато й мама справді розлучаться?» Від цієї думки у Василя стиснуло в грудях, а на очі навернулися сльози.

Троє друзів йшли зі школи. Весняне сонце так і сліпило у вічі. Хлопці жартували, штовхалися й сміялися. Біля будинку Олега вони зупинилися.

— Підеш увечері кататися на роверах? Вчора ми з Іваном так класно гнали парком!

Василь нахмурився. Він давно просив тата привезти велосипед із гаража, але у того завжди не вистачало часу. То повертався пізно з роботи, коли вже стемніло, то відкладав на вихідні, а потім забував чи знаходив якусь справу.

— Підеш? — повторив Олег і штовхнув Василя в плече.

— Не знаю. Ровер у гаражі. Якщо тато вчасно прийде…

— Сам не можеш забрати? Гаразд, ми о сьомій у парку, приходь. — Олег простягнув долоню, і вони по черзі вдарили по ній.

Біля наступного під’їзду Василь попрощався з Іваном. «Може, справді пошукати ключ від гаража? Тато ставив туди машину тільки взимку. Навряд чи він носить його із собою», — подумав хлопець і поспішив додому. Жив він далі за всіх друзів.

Дома Василь переодягнувся й одразу почав шукати ключ. Але у шухляді, де батьки зазвичай тримали дрібниці, його не було. Він ще трохи пошукав, але зрештою здався і взявся за уроки. Коли прийде мама, він спитає у неї. Але якщо не встигне зробити домашнє, навряд чи вона його віддасть.

Дзвонив замок у дверей. «Мама!» — зрадів Василь і вибіг у передпокій.

— Привіт, — втомлено промовила вона й пройшла на кухню з пакетами.

Хлопець пішов за нею. Вона викладала продукти й розставляла їх по полицях.

— А чому не поїв макарони з котлетами? Знову перехопив бутербродами? Постав крупу у шафу, — мама простягнула йому пачку гречки.

— Мам, де ключ від гаража?

— Навіщо тобі?

— Хочу забрати ровер.

— А уроки зробив? — вона закрила холодильник і подивилася на нього.

— Зробив, можеш перевірити, — поспішно відповів Василь.

— Ключ… — мама оглянула кухню блукаючим поглядом. — Не пам’ятаю. Зачекай тата, він точно знає, де він.

— Та коли він прийде? Опівночі? — з серцем скрикнув Василь. — Усі вже катаються. Навіщо взагалі ховати ровер у гараж? Можна було залишити на балконі! Тато прийде, і вам знову буде не до мене. Ви ж і дня не можете прожити без сварки. Набридло, — буркнув він, усвідомлюючи, що сьогодні йому не вдасться поїхати з друзями.

Настрій зник. Він розвернувся, пішов у свою кімнату й грюкнув дверима.

Останнім часом тато постійно затримувався на роботі. Вони з мамою сварилися кожен день. І кожен раз у їхніх розмовах лунало слово «розлучення».

Василь не міг уявити, що вони розлучаться. Так, тато рідко цікавився його справами, вони вже давно нікуди не ходили разом. Одного разу він повернувся вчасно. За вечерею запитав, як у Василя справи в школі. Хлопець розповідав, але швидко замовк, помітивши, що тато його не слухає. Його погляд був десь далеко.

Тоді мама знову завелася, що татові байдуже на сина, що він не бере участі у вихованні, а зараз у хлопця якраз той вік, коли увага батька дуже важлива… Василь тоді замкнувся у кімнаті, намагаючись не чути. Але як не чути, коли вони кричать?

У всіх друзівНічого, якщо вони знову посвариться — тепер він знає, що робити, щоб їх знову об’єднати.