З життя
Я завжди буду поруч, не переживай
**Щоденниковий запис**
Сьогодні вперше вдягла яскраву літню сукню, трохи підфарбувала тонкі губи й уважно оглянула себе в дзеркалі. «Може, волосся перефарбувати?» Зітхнула й вийшла з квартири.
На вулиці стояв справжній літній спек. Сонце палило, зелень раділа, а по блакитному небу пливли білі барашки хмар. Нарешті, адже весь травень і половину червня трималася прохолода з вітрами та дощами.
Марічка гуляла у невеличкому сквері навпроти дому, коли не швендяла по магазинах. Це навіть не сквер, а так, обгороджені підстриженими кущами галявини, перетяті викладеними плиткою стежками, вздовж яких стояли лавки. Пройдеться Марічкою по цих доріжках, сяде відпочити на одну з лавок біля пам’ятника Шевченку перед університетом. Лавки тут зручні, зі спинками, не такі, як звичайні.
Сіла, підставила обличчя сонячним променям, що пробивалися крізь листя. Чотирирічна дівчинка з кумедними русявими кісками з радісним визгом женала голубів. Її мама сиділа на сусідній лавці й дивилася у телефон.
Навпроти Марічки сів чоловік у світлих штанях і блакитному светрі, теж спостерігаючи за дівчинкою. Нарешті її мама сховала телефон у сумку й повела доньку. Дивитися більше було ні на що. Марічка зустрілася поглядом із чоловіком. Він підвівся й підійшов до її лавки.
— Не заважатиму? — спитав, сідаючи неподалік. — Я часто вас бачу. Поруч мешкаєте?
«Пристав. Старий, а туди ж», — подумала Марічка й нічого не відповіла.
Чоловік не засмутився, залишився сидіти.
— А я от у тому будинку живу. З балкона вас помічав. У університеті вчився, працював і все життя тут.
— Ви викладач? — поцікавилася Марічка. Оце так допитливість.
— Був. Давно на пенсії.
Марічка кивнула мовчки.
— Нарешті погода налагодилася. Ви вдова? Завжди самотня. — Додав чоловік.
«От причепився. Точно, пристав», — вирішила Марічка.
Але втомилася від самотності й мовчання. Не з меблями ж розмовляти.
— Тепер вдова. Ми з чоловіком розійшлися. Давно. А потім він помер. — Чомусь відверто призналася.
— У мене дружина теж померла два роки тому. — Чоловік підвів обличчя до неба, ніби шукав там її.
Розмова плавно пішла про дітей і онуків. Марічка дізналася, що син Олега живе за кордоном, а донька з родиною — у Києві. Колись, коли була жива дружина, вони часто зіМарічка закрила щоденник, провела пальцем по обличчю на фотографії Олега й прошепотіла: “Бувай, мій любий, скоро побачимось.”
You Bought This House Before We Married—Don’t Dictate What’s Mine!” I Snapped as My Husband Tried to Order Me Around in My Own Home.
“It seems youve forgotten this flat is minebought before we married!” I said coldly as my husband confidently gave orders...
My Son-in-Law Threatened to Cut Me Off from My Daughter Unless I Sell My Mother’s House
**Diary Entry** Half my life, Ive lived alone. Not that I didnt marryJohn left me a year after the wedding,...
“You seem to have forgotten this flat is mine—I bought it before we were married!” I snapped as my husband barked orders about *my* home.
The air was thick with tension as I stood in the doorway, my voice icy. “Seems you’ve forgotten this flat...
The Other Mother-in-Law…
**Diary Entry** When I stepped into the flat, the first thing I saw were my mother-in-laws shoes right in the...
My Mother-in-Law… Again: A Story of Family Tensions and Second Chances
**The Second Mother-in-Law** When Emily stepped into the flat, she immediately spotted her mother-in-laws shoes right in the middle of...
Galina Peterson Reached for the Envelope So Forcefully That Everyone Gasped—Spoons Clattered on Plates. Her Glossy Red Nails Nearly Sliced Through the Paper. But the Notary Firmly Placed a Hand on Hers.
Margaret Peterson lunged for the envelope so abruptly that everyone startled, and spoons clattered against plates. Her nails, painted a...
Get Out of Here, You Ugly Old Man!” They Shouted, Chasing Him from the Hotel. Only Later Did They Discover Who He Truly Was—But It Was Too Late.
“Get out of here, you filthy old man!” they shouted as they shoved him out of the hotel. Only later...
Darling, could you pick me up from work? – She called her husband, hoping to avoid a tiring forty-minute journey on public transport after a long day.
**Diary Entry** *15th May 2023* Love, can you pick me up from work? Emily called her husband, hoping to skip...