Несподівана зустріч з чоловіком у магазині: як я побачила його в обіймах моєї подруги

Чотири роки у шлюбі, і весь цей час мій чоловік був ідеальним партнером — навіть серйозних сварень не пригадаю.

Останнім часом почали думати про дитину, пробуємо, плануємо, але поки без результатів. Через мій гормональний дисбаланс, але навіть через це ніколи не чула від нього докорів. Вирішили, що якщо не вийде своя дитина — розглянемо усиновлення.

Здавалося, у нас майже ідеальна сім’я — тільки бракує трохи пристрасті в стосунках, тому ідеал не досягнутий.

Є у мене й близька подруга — вона ще не в шлюбі, тому ми багато часу проводимо разом, часто ходимо по магазинах. Подруга гарна, доглядає за собою, ходить у спортзал, і ще добре заробляє. З моїм чоловіком вони теж знайомі — тренуються в одному залі, але рідко перетинаються, графіки різні.

Я не ревнива й завжди довіряла чоловікові — аж до одного випадку. Час його повернення з тренування підходив, і я вирішила вийти до крамниці, купити хліба на вечерю. І між полиць мене чекало болюче видовище: мій чоловік не лише фліртував із подругою, а й міцніше, ніж потрібно, її обіймав. Коли я з’явилася, вони швидко відскочили один від одного, але вже побаченого вистачило. Я розридалася й вибігла з магазину, а чоловік кинувся за мною.

На вулиці він запевняв, що ніяких обіймів не було — просто стояли близько, і мені здалося. Говорив так переконливо, що навіть вірити захотілося… але не вийшло.

Повернувшись додому, я зібрала речі й поїхала до батьків. Мамі та татові нічого не сказала — у них характер гарячий, тато точно пішов би “виясняти”. Поки живу в них, намагаючись зрозуміти, що робити далі. З одного боку, немає вагомих причин для розлучення, але й сказати, що досі його кохаю — теж не виходить.

Подруга теж дзвонить, але спілкуватися з нею не хочеться — хто знає, що вона розповідатиме. Якщо почне запевняти, що мені усе привиділося, боюсь, стане ще гірше. Не вірю їй більше — можливо, просто себе виправдовує…