З життя
Не заглядай сюди
Олена Іванівна стояла біля вікна, притуливши долоню до скла, і дивилася, як двірник Петрович згрібає останні жовте листя. Жовтень видався дощовий, і на душі в неї було так само сиро та непривітно.
— Мамо, ти знову біля вікна? — у кімнату увійшла Даринка, її донька, вже не молода, під сорок. — Чай будеш?
— Буду, — відгукнулася Олена Іванівна, не обертаючись. — Даринко, а що це у нас у коморі стукає? Вчора ввечері чула, і зранку знову.
Дівчина скривилася, поставила чайник на плиту.
— Миша, мабуть. Або труби старі. Мамо, ну не вигадуй собі. Будинок ще з шістдесятих, тут усе скрипить та гупає.
— Ні, не миша. Миші інакше шелестять, а тут саме стукає. Неначе хтось зсередини. — Олена Іванівна обернулася до доньки. — Може, підемо, подивимося?
— Мамо, ми ж учора дивилися! Там наші старі речі, татові інструменти, банки з огірками. Більше нічого немає. Ти просто переживаєш після лікарні.
Олена Іванівна важко зітхнула. Місяць тому її поклали з серцем, тепер донька крутиться навколо, як квочка, боїться залишати саму. Переїхала до неї зі своєї однушки, взяла відпустку на роботі. А Олена Іванівна почувається тягарем.
— Даринко, ти б поїхала додому. Я ж добре себе почуваю. До того ж, твій Олег сумує.
— Олег переживе. А от якщо з тобою щось станеться, я собі цього не пробачу, — Даринка залила окріп у заварник, принесла матері чашку. — Пий, поки гарячий.
Вони сіли за кухонний стіл, і знову почувся стук. Чіткий, ритмічний — раз, два, три, пауза, знову раз, два, три.
— Чуєш? — Олена Іванівна вхопила доньку за рукав. — Воно, знову почалося.
Даринка насупилася, прислухалася. Стук повторився.
— Підемо, подивимося, — рішуче підвелася вона.
Комора була за кухнею, маленька темна закутина, де стояли банки з запасами, старі коробки та татові інструменти. Даринка ввімкнула світло, оглянулася. Усе на своїх місцях.
— Бачиш? Нікого тут немає, — сказала вона матері.
— А це що? — Олена Іванівна показала на наОлена Іванівна підійшла до полиці, де стояла незнайома скринька, і в мить передбачення в її серці заграв холодний вітер, бо вона зрозуміла, що це був не кінець, а лише початок.
Did Your Mother Just Assume I’m Her Personal Maid?” – Wife Draws the Line at Mother-in-Law’s Demands
**Diary Entry A Moment of Clarity** There comes a point when patience simply snapslike a thread pulled too tight. Mine...
A Sweet Treat on Someone Else’s Dime
A Slice of Someone Elses Pie “Put your hand on your heartmy blood pressures all over the place. The doctor...
My Stepson Challenged That Saying: Only Real Mothers Get to Sit Up Front!
**Diary Entry** I never thought Id be the one to challenge that sayingthat only *real* mothers belong in the front...
Already Someone New? The Neighbours Whispered, ‘Galina Should Have Thought What People Might Say,’ When They Spotted a Man in the Widow’s Garden.
Already another one? *What will people say?* the neighbors whispered when they spotted a man in the widows yard. In...
Did Your Mother Really Think I Was Her Maid?” – Wife Stands Her Ground Against Mother-in-Law’s Demands
There comes a time when patience wears thin, like a thread stretched to breaking. That moment came for me on...
If You Think I Do Nothing for You, Try Living Without Me!” — Wife Finally Loses Her Cool
“If you think I do nothing for you, try living without me!” Charlotte snapped. That evening, the silence in the...
Turn On the Girl
“Hey, you ever think, Tasha, that when things get complicated, the answer might be simpler than we make it? Like,...
I Never Loved My Wife and Always Told Her So: It’s Not Her Fault — We’ve Been Living Comfortably
I Never Loved My Wife, and I Always Told Her So: It Wasnt Her Fault We Lived Well Enough I...