Connect with us

З життя

Розлучення, яке змінило моє життя

Published

on

Оксана стояла біля кухонного вікна, тримала в руках чашку стиглого чаю та спостерігала, як у дворі грали діти. Вчора вона підписала останні папери про розлучення, а сьогодні, чомусь, відчувала себе легше, ніж за останні роки. Дивно, адже мало б бути навпаки.

— Мам, а де тато? — запитала десятирічна Соломія, заходячи на кухню в шкільній формі.

— Тато тепер живе окремо, пам’ятаєш, ми ж говорили, — тихо відповіла Оксана, гладячи доньку по голові. — Завтра він забере тебе на вихідні.

— А чому ви не можете просто помиритися? Світуся Коваленко каже, що її батьки тепер сварилися, а потім купили нову машину й перестали.

Оксана сумно посміхнулася. Якби все було так просто. Якби справа була лише у сварках.

— Іди поснідай, запізнишся до школи.

Соломія слухняно сіла за стіл, але продовжувала про щось думати, помішуючи ложкою кашу.

— Мам, а тобі не сумно?

— Трохи сумно. Але знаєш що? Інколи люди розходяться не тому, що перестають кохати, а тому що разом стало погано. А окремо можуть бути щасливими.

Доньонька кивнула, хоча Оксана розуміла, що у десять років цього не збагнути. Вона й сама зрозуміла не одразу.

Почалося це не вчора і навіть не рік тому. Почалося, мабуть, тоді, коли Богдан почав повертатися додому все пізніше, а вона все частіше знаходила в його кишенях чеки з кав’ярень, куди ніколи не заходила. Та тоді Оксана думала, що це ділові зустрічі. Богдан працював менеджером у будівельній компанії, зустрічі справді траплялися.

— Ти знову пізно? — питала вона, коли він поспіхом поснідав, втупившись у телефон.

— Ага. Проект здаємо, аврал. Не чекай.

— Може хоч на вихідних кудись поїдемо? Соломія просила до твоєї мами на садибу.

— У вихідні теж працюю. Вибач, Оксано, але зараз такий час. Потім відпочинемо.

“Потім” ніколи не наставало. Оксана звикла вечеряти сама, колискати Соломію сама, дивитися телевізор сама. Іноді їй здавалося, що вона вдова, а не одружена жінка.

Подруги співчували.

— Хлопці зараз усі такі, — говорила Ірина, коли вони бачились у кав’ярні. — Робота, робота. Зате гроші приносить.

— Гроші то приносить, — погоджувалася Оксана, — та тільки що з того? Живемо як сусіди по комуналці.

— А ти не думала, що у нього хтось є? — обережно запитала Наталя.

— Думала. Але як дізнатись? Прямо запитати не можу, а ритися в його речах не хочу. Та й часу в нього на роман звідки взятись, коли він постійно на роботі?

Наталя багатозначно помовчала.

А вдома Оксана продовжувала чекати. Чекати, що Богдан повернеться до неї, що вони знову розмовлятимуть, як раніше, що знову цікавитиметься її справами, Соломіїними успіхами у школі, їхніми спільними планами. Та Богдан ніби жив у паралельному світі.

— Як справи на роботі? — питала Оксана, коли він нарешті повертався.

— Нормально, — відповідав він, не відриваючись від телефону.

— А у Соломії сьогодні був святковий ранок. Вона так гарно оповідала вірш.

— Ага.

— Богдане, ти мене чуєш?

— Чую, чую. Молодець наша Соломійка.

Та по його обличчю було видно, що він не чує нічого, окрім звуків свого телефону.

Поступово Оксана перестала розповідати йому про свої справи. Навіщо, якщо він все одно не слухає? Вона влаш
Марія з посмішкою дивилася, як Сергій учив Катрусю грати у шахи на новій кухоньці їхнього будинку під Києвом, усвідомлюючи, що коли покинула мрештливу тишу минулого, знайшла справжню музику свого щастя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 + шістнадцять =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

I’m twenty-nine years old. Maybe I’m the most naive woman in the world, because until recently I thought everything in my family was just fine. And I couldn’t have been more wrong.

I am twenty-nine years old. Perhaps Im the most naive woman in the world, because up until recently, I truly...

З життя18 хвилин ago

I cleaned the house, got dressed, set the table, but no one came. Still, I waited for my daughter and son-in-law until the very end.

When Alice was six years old, my wife passed away. From that moment on, nothing was ever the same. At...

З життя18 хвилин ago

I’m twenty-nine years old. Perhaps I’m the most naïve woman in the world, because until recently I thought everything was fine in my family. And I was completely wrong in my belief.

Im twenty-nine. Perhaps Im the most naïve woman in Britain, since until recently, I thought everything in my family was...

З життя48 хвилин ago

We Left Our London Flat to Our Son and Moved to the Countryside—He Moved in with His Mother-in-Law a…

So, you know, my husband and I ended up handing over our flat to our son and moving out to...

З життя49 хвилин ago

Rita Visits Her Best Friend Pauline’s Flat on New Year’s Eve to Water the Plants and Feed Her Pet To…

So, you wont believe what happened to Alice the other New Years Eve. Shed agreed to pop round to her...

З життя2 години ago

The Next Day, Our Neighbour Was Leaning Over Our Fence Again. My Wife Told Her We Had a Lot of Work …

The next day, our neighbour was once again hanging over our garden fence. My wife strolled over to her and...

З життя2 години ago

Rushing Home with Heavy Bags, Vera Was Distracted by Dinner Plans—But Everything Changed When She Fo…

Monday, 18th December I was rushing home through the chilly London streets, arms aching with heavy bags crammed with groceries....

З життя3 години ago

Igor, the Boot! The Car Boot’s Flung Open—Stop the Car Now!’ Marina Shouted, Already Realising All W…

James, the boot! The boots openpull over! Emily shouted, though deep down she already knew it was too late. Their...