Connect with us

З життя

Заміжня, але на самоті

Published

on

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. — Чоловік у тебе є чи ні? Вчора Андрія бачила, він із твоєї квартири виходив, а сьогодні вранці зустріла його біля метро з якоюсь блондинкою!

Олена зітхнула, поклала газету й запросила сусідку до кухні. Чай якраз закипав.

— Сідайте, Ганно Іванівно. Усе не так просто, як здається. Так, Андрій — мій чоловік. Офіційно. Штамп у паспорті вже сім років. Але живемо окремо. Кожен у своїй оселі.

— Як це окремо? — сусідка плюхнулася на стілець, явно налаштовуючись на довгу розмову. — Що це за сім’я така? І навіщо тоді взагалі заміж виходила?

Олена поставила гості чашку чаю, сіла навпроти. За вікном крапав жовтневий дощ, краплі стікали по шибці, немов сльози. Саме в таку погоду сім років тому вони з Андрієм подали заяву до ЗАГСу.

— Виходила з кохання, звісно. Гадала, житимемо, як усі нормальні сім’ї: діти, дача, спільний побут. Та ні! — Олена гірко посміхнулася. — За півроку зрозуміла, що ми різні, як небо й земля. Він любить галасливі компанії, я — тишу. Він розкидає речі, я люблю лад. Він може тиждень не митися, а я без душу й дня не витримаю.

— То розлучися! — махнула рукою Ганна Іванівна. — Навіщо мучитися?

— А ось тут починається найцікавіше. Розлучитися не можемо. Квартира в нас одна, приватизована на двох ще до весілля. Купували разом, платили навпіл. Андрій каже: якщо розлучимося, треба продавати житло, ділити гроші. А куди нам потім? Знімати? Так ми вже не молоді, мені сорок три, йому сорок п’ять. Де такі гроші на оренду?

Ганна Іванівна задумливо кивнула. Проблему вона зрозуміла.

— І що ж ви вигадали?

— А ось що. Андрій живе в тій квартирі, а я купила собі маленьку однушку на околиці. Дешевеньку, зате свою. Плачу іпотеку, та зате ніхто мені не заважає. Заходить він до мене інколи, коли самотньо
Сидить вона в тиші, гладить Мурку, а дзвінкі колиски у сусідів нагадують, що комфорт душі важливіший за звичну картину щастя — нарешті холод кави здається теплом вибору, що відповідає серцю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сім + 7 =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

Here’s the Truth About Your Fiancée, Son,” Said the Father Coldly, Handing Him a USB Drive

“Heres the truth about your fiancée,” his father said flatly, tossing a flash drive onto the table. Josh kept glancing...

З життя2 години ago

Here’s the Truth About Your Bride,” Said the Father Coldly, Handing His Son a Flash Drive

Heres the truth about your fiancée, his father said flatly, holding out a flash drive. Edward kept glancing at his...

З життя2 години ago

As Katya settled the bill, Sergei slipped away. Just as she began to pack the groceries, he made his exit. Upon leaving the shop, Katya spotted Sergei outside, casually smoking a cigarette.

While Emily paid for the groceries, James stood back. As she began packing the bags, he walked out of the...

З життя3 години ago

Did Your Mother Just Assume I’m Her Personal Maid?” – Wife Draws the Line at Mother-in-Law’s Demands

**Diary Entry A Moment of Clarity** There comes a point when patience simply snapslike a thread pulled too tight. Mine...

З життя3 години ago

A Sweet Treat on Someone Else’s Dime

A Slice of Someone Elses Pie “Put your hand on your heartmy blood pressures all over the place. The doctor...

З життя4 години ago

My Stepson Challenged That Saying: Only Real Mothers Get to Sit Up Front!

**Diary Entry** I never thought Id be the one to challenge that sayingthat only *real* mothers belong in the front...

З життя4 години ago

Already Someone New? The Neighbours Whispered, ‘Galina Should Have Thought What People Might Say,’ When They Spotted a Man in the Widow’s Garden.

Already another one? *What will people say?* the neighbors whispered when they spotted a man in the widows yard. In...

З життя5 години ago

Did Your Mother Really Think I Was Her Maid?” – Wife Stands Her Ground Against Mother-in-Law’s Demands

There comes a time when patience wears thin, like a thread stretched to breaking. That moment came for me on...