Connect with us

З життя

Нестерпний зять: виклик родинним узам

Published

on

Оксана не могла ладити з зятем. Незачинка з села, ніби не чув про чарівні манери, керував вантажівкою, а вечорами сидів за комп’ютерними іграми. Вона вичерпала всі засоби, щоб порадити Наталійці уникнути такого чоловіка, але він використав найбанальніший, але ефективний прийом – зробив дочці дитину.
Тут, кажуть, хіба не кожна бабуся з’їла бажання — Однакової води! — думала Оксана. Наталія встигла подивитись і все зрозуміла: якщо зараз відправити дочку на аборт, то і внучок, і вовк на вітер піде. Тож не залишився, крім шлюбу, жодного виходу. Дмитрик навіть заманював заселити Наталію в орендовану квартиру. Ви думаєте, та Оксана не дала! Зажурила їх до себе, навіть у більшому кутку нішось постелила.
— Мати, опять той твой сяде в свої танки! — вирила Оксана, торкнувшись дверей. — Якби тільки хлопцям з Юльчиком станом лягав, і то було б добре!
— Мамко, Дмитрик так стрес з себе зносить! Пограє й піде Юлю укласти, — бринів голос Наталі. — Перестань йому сусідити!
Ні, не такий він і поганий, цей Дмитрик. Оксана з десятьма роками очима з мертвої руки вже шукала лампочки міняти, а він і дверці на кухні починив, і смесник новий поставив. Та вибирай: або жити з шафами, які не закриваються, або носити дочку з таким приїжджим, який хоча і трішки ненавидить їхню трикімнату. Ще й кар’єру Наталі розбив — балахон під танцем, як не лопнув, а вона ж балахон мала! Нині, після уроджнього періоду, тільки за голову в спортивному клубі стане вчити. Та ні, зовсім поганий, дуже поганий той Дмитрик.
А той, принишкуючи словами, навіть не помічав її сну. Мамою себе назвав — от ще потерпіла!
— Мама, ви так смачно! — хвалив, обжираючи її ніжні шедеври. Що — в папері Наталі котлета більше грабиськової колбаси, а в нього лише крихітка м’яса з хлібом.
— І знаєш, інші за комп’ютером не просто сидять — гроші заработувати, — додала Оксана, наливши супу наставляючи дочці — густіший, а Дмитрикові — тільки щібеник. — Подивись на сусідку Марійку — син у неї вже й радику за кордон поганяє.
— Я також на радику погонив, — відповів Дмитрик, з’їдаючи кусок хліба, який Оксана спеціально підстрибнула, тепер на хату. — Але вчити не встиг, відсіли.
— Прегуляв, — кивнула Оксана.
— Так, мами! — втрутилася Наталя. — Дмитро нічим не жив, то треба на заочне. А він — ніяк.
— Тоді як? — агресивно запитала Оксана.
— Не можу, — рушила Наталі. — У кого вже голова не болить, а у нього ні!
— Ну, мами! — уперлася Наталі. — Май більше життя!
— Тобі ще молоко в грудях, а він — нехай тобі в капусті в добрий день згадує, — буре Оксана, підкладаючи кілька білоруських фраз.
— Гадаю, що він не такий і не в поміч, — додала Наталі.
— І оце й все… — зітхнула Оксана, рушаючи в свою кімнату.

А ще більше Оксана терпіти не могла родичів Дмитрика, яких побачила лише раз — вже згадувала б дощ. Тож коли Дмитрик, майже спинаючись перед нею, сказав, що приїдуть його батьки, Оксана впала в безвістність. Як воно прива, як не отруда!
— В готелі й ночують, — рішуче оголосила.
— Я ще таком не підказав, — буркнув Дмитрик. — Вони хочуть щонайменше на вечерю сказити.
Поки Оксана готувалася відмовити, Наталі таки втрутилася з місцевим оберегом:
— О, як чудово! Спечу пиріг і… шуфлі з м’ясом, а ти, мамо, плов свій особливий!
Оксана зітхнула. Як вона могла зачіпати дочку? Молоко все одно загниє…
— Ладно, — ніби втікала. — Пусти.

Як Оксана й боялася, гості виявили більше звуків, ніж стрі файлів. Нічого було з піднесено, навіть Юльочку. Цілий вечір баба Дмитрика, дивлячись, як Оксана накладає Дмитрикові плов, раптом сказала:
— Сватко, цього бідаку більше не ложи! Як що, перепробовав. Ми його з вулички взяли — він тільки й робив, що їв. І брату залишав!
Оксана замеру в серед подиву. Зустріла погляд Дмитрика, потім дочки. Що зажури — Наталі мило видавало, це були її перші скарги.
— Ти мені це не казав, — здивувалась Наталя.
— О, перед нами заново кіно! Непошкідливий він! Ми росли, крихту з серця виривали, а він схопив і забіг. Вчитись — та нам доченьки ще зростати треба. Вже одну вчимо, тепер наступну приїхали вивести.
Ніч від гостей Оксана не погадала. Дочку на постіл з Юлькою відправила й підізвала Дмитрика.
— Значить, вчитись бросив через них? — як ножівку, обірвала Оксана.
— Мами, не гнівайте на них — я ж них важливо був… — Дмитрик замилловиш і рушив далі: — але ви ще смачніше готуєте!
— А сам то не хотів учиться? — з подивом спитала Оксана.
— Хотів, хотів! — котив язиця. — Але спочатку сестру требале повчити, а тепер — Наталійка й Юлька. Їх якось треба годувати.
— Зрозуміло, — протягла Оксана та рушила в кімнату.

З того вечора котлети Дмитрика стали такими ж, як і в Наталі. А через тиждень Оксана, як нічого особливого, сказала:
— Дмитре, я з Чіла з’їхала в тебе беременистий магазин. Ти ж комп’ютери налагоджуєш?
— Так, й оце… дякую! — затуманився устало.
— От тоді й молодчина. Таку ж платню отримаєш, і часу більше. Попросити в мене лише одне…
— Я на все погоджуюсь! — попередив Дмитрик.
— Отже, відновишся й учиться іти, — закінчила Оксана.
Наталі кинулася обіймати мати.
— Мамо, ти найкраща!
— А ще й смачніше готуєте, — озвався Дмитрик.
Оксана плечим бурштом відказала, що нічого особливого не було. Ні, не такий та ще й поганий, цей Дмитрик…
“Здоров’я, грусть.”

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × п'ять =

Також цікаво:

З життя3 години ago

The café pulsed with that delicate midday quiet—a fleeting calm that seemed both precious and borrowed.

The café dozed in that peculiar lull of lunchtime the sort of hush that feels borrowed and ready to be...

З життя8 години ago

The young girl had already made up her mind: she’d rather be called a thief than watch the baby spend another night in tears.

The little girl had already made up her mindshed rather be called a thief than watch the baby cry himself...

З життя8 години ago

She’d cleaned his office for years… Then she stunned the entire board by firing him on the spot

Eleanor arrived at Bainbridge & Collingwood every morning at 5:47 a.m. Not because she was required to. She simply liked...

З життя11 години ago

The garden seemed far too tranquil for any falsehoods to linger.

The garden was far too serene for a lie. The last rays of sunlight filtered gently through the branches above,...

З життя14 години ago

She Looked as if Rainclouds Had Been Following Her Every Step for Days

The woman looked as if shed been caught in a storm that hadnt let up for days. Her grey jumper...

З життя14 години ago

Everyone assumed she was just another homeless child come in search of a meal—until she opened her hand, and London’s wealthiest gentleman was left utterly speechless.

They assumed she was just another waif off the streets, sneaking in for scrapsuntil she unclenched her fist, and the...

З життя17 години ago

The Little Boy Rushed Over to a Homeless Child… Then His Mother Noticed the Bracelet

The Little Boy Ran to a Homeless Child Then His Mother Saw the Bracelet The London pavement thrummed beneath hurried...

З життя18 години ago

Maya’s adolescence was a grueling journey through rural poverty, moving from one cramped trailer park to another

Maya’s adolescence was a grueling journey through rural poverty, moving from one cramped trailer park to another. The world constantly...