Connect with us

З життя

Несподіване відкриття на кухні: записка замість晚ерi.

Published

on

Оля, моя дружина, часто поспішала до Тані. Я завжди жартував, що вона там залишає мене на самоті, а сама смажиться на підписному горщку. Одного разу, повертаючись з біржі пізно опівночі, я застав дрон від втоми та голоду. Переодягнувшись, я стрибнув до кухні, сподіваючись хоча б щось одержати. На столі лежала листівка:

«Дорогий, я приходить до Тані. Якщо щось, зателефонуйи».

З пустого фарфорового горшка виходив тільки запах потрохи охолодженого бульйону. Я відчинив холодильник і звалив лише все смажене, усе сичке. Потім, просто до чаю з кавою, що вже встиг холодний стати, з’їв цілі три бутерброди. Лежав у ліжку, дивлячись у телевізор, де показували якийсь бюро, але через хвилю знесилено захопився за показчик.

О девятій Ліля вернулася з Тані. Я жваво пробудився і, прошеперши, запитав:

— Ліл, а тут якась ціна кави? Я й сам не знаю, що сьогодні спогнало, але хочеться ще.

— Ні, дорогий, в мене пізно їсти. Я худію, — строго відповіла вона.

— Що ж, я тут, як усі, — нависаючи, сміявся я, — мене сьогодні в усіх шахтах тягли. Я б хоч приходитьм до норми, Ліл?

— Ну, як хочеш, — надівала вона руки, — теж приготую. Але я ж вже поспілала з Танею. Для тебе…

— В якому рівня з того?

— Посолила мені Таня свого дошку. Гуса з яблуками з дідиної ферми.

— А я-то… — аж пальцем об уривався я, — думав, що з зелені приходить! О, яка жирність! Вона що, мене чемностями ловить?

— Що ти, — поспішила з виправданням Ліля, — я просто про неї стурбована. Вона ж самотня. А хочеш, я приготую її, щоб вона й тебе також косинцем поклала?

— То ти з глузду знялася, Ліл? — скинувся я, — щоб я у цей час ще й до неї в навколишній доби? Це ж недопустимо!

— Нічого, нічого, — вже кинула вона телефон. — Вона ж так людина.

— Не дуже, не дуже! — майже закричав я. — Я там і радіснішого дня не спробую!

Та Ліля вже й вмить обколола Таню:

— Алло, Танько, у мене якесь буддівник! Муж приходить з Королівщини з таким, а ми з тобою болтнем позаймовим… Що? Привести його до тебе? А як він прийде без мене? У мене тут діла… Дозволить? Ой, дякую… Він у такому голодному…

— От пропала, — засміялася Ліля, — як він прижмурився до неї.

Вона відключилася і командувала:

— Тікай, вона вже робить стіл.

— Ти, точно, із туманом, — відмахнувся я, — я не піду!

— Підеш, підеш, — настаючи, повторила вона.

— То ходимо разом?

— Ні, я до душу, — пояснила Ліля, — а ти сам повинен. Вона чекає. І гусь такий смачний, зумів як ти любиш.

— Ну, ладно, — обмирив я. — А може, все-таки, разом? Я тут один сидів…

— Йди, — засміялася Ліля.

Я побіг у коридор та відчинив двері. Ліля принеслася до душу, тоді я залишився холостим.

Пройшло кілька хвилин. Ліля плила та ласкаво дивилася в телевізор. Пройшло ще кілька, а Вадим все не вернувся. Вона почала пощирюватись, вимкнула телевізор, прислухалася до тиші.

Потім встала, пішла до дверей, трохи їх приотворила і знову напружено нависла листа. Щось у серці приказувало їй, що треба йти до Тані забирати чоловіка, але тепер саме було незручно — якось він сам повинен повертатися, а ревнощі не дають їй спокою. Мабуть, поганий знак?

Не витримавши, вона знову кинулася до мобільного, дрожак пальців набрав що-попало, і вона почула, як її сьогодні:

— Ліл, тут у Тані так багато смачного… Я просто наслаждаюсь цілим столом.

— А кого Танею називаєш? — дрожак голосом запитала вона.

— Кого-кого… — хихикнув Вадим. — Пробач, мила, але я, певно, залишусь у ній ще трохи. Вона ж, насправді, класна…

— Ах, ти…

Ліля відключилася, рвонулася до виходу, і… через якихось п’ять хвилин Вадим уже сидів дома на дивані.

З того вечора Ліля до Тані не ходила. Навіть якщо вони східні, то в нас з людьми своя нитка, як кажуть: двері в кімнату відчинили, — і ти потягся за собою усіх без пропонки. Тепер я це знаю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × два =

Також цікаво:

З життя59 хвилин ago

Nothing Terrible Happened in the End! Well, It Happens to Men – Got Carried Away and Couldn’t Stop in Time

On a Saturday morning, Emily dropped her son off at her parents house. Shed arranged for Daniel to stay with...

З життя2 години ago

‘He looks just like your lost son,’ my fiancée whispered. What happened next left the whole neighborhood in shock.

He looks just like your missing son, my fiancée whispered. What happened next left the entire street in shock. James...

З життя3 години ago

‘He looks just like your long-lost son,’ my fiancé murmured. What happened next left the whole neighborhood speechless.

He looks just like your missing son, my fiancée whispered. What happened next stunned the entire street. Edward Whitcombe wasnt...

З життя4 години ago

And what exactly are we doing here? Why are we breaking into someone else’s house?

**Diary Entry** *10th June, 2023* And what are we doing here? Why are we breaking into someone elses house? Its...

З життя4 години ago

Left Grandchildren with Grandma for a Getaway—Returned to Find Two Dead Kids: ‘I Never Imagined She Could Do This to Her Own Grandbabies…’

**Diary Entry** Ill never forget the day we came back from Brighton. Three days awayour first break in yearsjust me...

З життя5 години ago

Grandmother Left in Charge of Grandkids for a Holiday—Returned to Find Two Dead Children: ‘I Believed She Adored Them… How Could This Happen?’

Olivia Whitmore dragged herself up the driveway, bone-tired yet relieved to be home after the long weekend away. For the...

З життя5 години ago

Sand Through the Fingers

The house was thick with silence, broken only by the crackling of the fire in the hearth. Margaret Thompson, her...

З життя6 години ago

Chilling Discovery by Pure Chance: My Four-Year-Old Sister Lucy Developed an Umbilical Hernia—Doctors Warned Us Not to Delay. The Sooner the Surgery, the Better. Lucy Refused to Go to the Hospital Without Dad. We Waited for Him to Return from His Shift, and He Walked Her All the Way to the Operating Room.

A dreadful discovery came about by sheer chance. My little four-year-old sister, Lucy, had developed an umbilical hernia. The doctors...