Обмежений простір!

Тісно!

Марічка з подивом читала повідом у месенджері:

«Здоровенькі були, доню! Перепрошую, що лише зараз пишу, були на те причини. Ми з твоєю матірю розійшлися давно, коли тобі було три роки, тому ти мене, звісно, не памятаєш. Не буду розписувати, як каюся чи відкупую свою провину. Я пішов до іншої жінки, яку кохав, і не вважаю себе винним. Твоїй матері залишив квартиру, де ми жили, та речі пішов у чому був. Платив аліменти, хоч і невеликі, тож вважаю, що не вчинив підло.

Тепер справа. Пять років тому ми з новою родиною переїхали на ПМЖ до Канади. Моя матір, твоя бабуся Катерина Семенівна, категорично відмовилася їхати й жила у своїй малесенькій «двушці»-хрущовці. Я оплачував її лікування та утримання, але недавно вона померла. Не зміг приїхати попрощатися дорого й далеко, хоч живемо заможньо.

Близьких родичів у мами не було, а продавати квартиру немає сенсу прибуток копійчаний, а клопоту багато. Тому ми вирішили залишити її тобі. Усе оформив, документи передав адвокату. Бабуся перед смертю склала на тебе заповіт. Тобі треба буде з ним звязатися він пояснить подальші кроки. Його послуги повністю оплачені, тільки держмита сплатиш. І головне доглядати бабусину могилу, поставити памятник. Це дрібниці порівняно з власною квартирою.

Сподіваюся, розпорядишся подарунком розумно. І ще: це лише твоє. Твоя мати отримала від мене усе квартиру, аліменти. Її новий чоловік і діти мене не цікавлять, тому повторюю: це лише твоя спадщина.

Будь щаслива, доню. Твій баптус Володимир Іванович Шевченко».

Дальше йшли контакти адвоката. Марічка не стерпіла й подзвонила. Їй підтвердили дані й запросили на зустріч завтра. Вона вирішила поки мовчати перед матірю треба спершу самій у всьому розібратися.

У маминій двокімнатній квартирі мешкала ще Тетянка її зведена сестра. Хто був її батьком, не знав ніхто, навіть, здавалося, сама мати. Хоч Тетяна була на три роки молодшою, встигла вийти заміж і народити двох синів. Тепер вони вчетверо тислися у великій кімнаті, а Марічка з матірю у маленькій. Якщо історія з квартирою виявиться правдою, то це просто знак долі! Вона вже відклала трохи грошей на перший внесок за іпотеку

Але тепер удача сама йшла до рук! Батько надіслав план квартири стара хрущовка, дві суміжні кімнаті, ремонту, мабуть, нема. Та й чорт із ним! Головне своє! Не треба буде терпіти оруду племінників, маминого телевізора на повну, або боротьби за холодильник. Вона зможе приймати ванну з піною, виходити з неї в рушнику або й без нього!

Ввечері можна буде закутатися у халат, зварити каву й працювати за ноутбуком її дизайнерські проекти непогано продавалися. А ще Марічка соромливо посміхнулася: можна, нарешті, налагодити особисте життя! Маленька кімната її спальня, кухня кабінет, а у великій вона прийматиме гостей! Але спершу, звісно, треба зясувати все до дрібниць.

Наступного дня вона зустрілася з адвокатом. Той, чоловік літ «бальзаківського», у добротному, але невимушеному одязі, підтвердив усі слова батька й показав документи. Потім повез Марічку до квартири. Вид у неї був, мяко кажучи, «втомлений», але це не страшило з цим вона впорається.

«Ключі можна отримати зараз, але заселятися і робити ремонт не варто, поки не минуло півроку після смерті бабусі», порадив адвокат. Замок, щоправда, краще замінити.

Тепер треба було повідомити матір. Та сприйняла новину без ентузіазму:
Чому Володимир звертається через тебе?
Я ж його донька!
А я його дружина, хоч і колишня! Питання з майном треба вирішувати зі мною!
Мам, це квартира бабусі, і вона заповіт склала на мене. Батько не може приїхати з Канади, тому все переоформили на мене.
«На мене»?! А ми тобі хто чужі?
Ви мені рідні, але батькова мати вам ніким не була. Він тобі залишив квартиру, платив аліменти. Чому він мав утримувати Тетянку, її чоловіка й дітей? Я заморозила свою особисте життя, коли «молодша» завагітніла та привела зятя! Мені вже 22, а я досі живу, як у гуртожитку!
Тяжко й Тетяні в них у кімнаті четверо!
Вони самі обрали цей шлях! Вона знайшла чоловіка без житла, а на оренду в них «немає коштів». Я збирала навіть на іпотеку
Що б ти зібрала! відмахнулася мати.
Тепер не треба! Нарешті я матиму свою оселю!
Ти хочеш нас кинути? тихо спитала мати.
Так! Випишуся, переоформлю свою долю на вас або Тетянку, а житиму окремо!
А я вже уявила, як ми обміняємо обидві квартири на одну більшу
У них різна вартість! І це тимчасове рішення. Тетянка народить ще, і знову буде тісно! Тоді переїжджай зі мною дві суміжні кімнати, як і зараз!

Матір мовчала, а потім рМарічка глянула на матір, побачила її сльози, але твердо вирішила: цього разу вона обере себе.