Connect with us

З життя

Втілення змін

Published

on

Маряно, вибач, мені треба їхати.

Дружина дзвонила? Їдь, звичайно. Я вже звикла.

Маряні кожен раз було важко відпускати Тараса до дружини. Так хотілося, щоб він залишався на ніч. Вони б пішли в кавярню, потім дивилися фільм, закутавшись у теплу ковдру. Вона б зварила смачну каву

Але все це було лише в мріях. Тарас ніколи не приховував, що одружений, має сина. Дружину не любить, живе заради хлопця. Чекає, поки той закінчить школу, і ось тоді піде до Маряни.

Їй було байдуже на його дружину. Чому вона має думати про щастя якоїсь жінки? Ну, була сімя, перестав любити це ж видно. Не тримай його, відпусти. Просто Тарас гарний батько, не хоче травмувати сина своїм уходом.

Нічого, буде і на її вулиці свято. Через два роки син поїде вчитися, і ось тоді Буде і ковдра, і кіно, і справжнє щастя. Маряна мріяла про доньку, свою копію.

Два роки промайнули швидко. Вона чекала, коли він нарешті виконає обіцянку, але щоразу знаходились причини.

Розумієш, у Насті мати сильно захворіла, довелося забрати її до нас. Зараз не можу, ти ж розумієш

Маряна зітхала і згодно кивала. Скільки ще чекати? До пенсії?

Затримка. Може, збій? Купила тест. Дві смужки. Може, це і на краще Треба до лікаря, нехай підтвердить.

Вона сиділа у жіночій консультації в кінці коридору, чекаючи своєї черги. Двері відчинилися, і з кабінету вийшла вагітна жінка з великим животом. Під руку її вів чоловік. Невже Це ж Тарас! Що відбувається?

Вони вийшли на вулицю, не помітивши її. Вона зайшла до лікаря.

Дівчино, з вами все гаразд? Ви дуже бліда.

Так, мабуть, гаразд. Просто хочу перевіритися.

Лікар підтвердив вагітність і привітав Маряну.

Вік уже підганяє, народжувати першу дитину в 35 трохи пізно, але нічого. Ось перед вами була пацієнтка, 40 років, син випускник, а вони з чоловіком вирішили народити донечку. Гарна сімя, міцна, чого б і ні?

Маряна криво посміхнулась і не відповіла. В голові крутився вир думок. Як так? Навіщо він брехав, що піде, а сам зробив дитину «некоханій дружині»? Довго збирався це приховувати? Що тепер робити?

Лисичко, сьогодні не зможу приїхати, вибач

Так, звичайно, я теж зайнята.

Чим це?

Іду в клуб із Софійкою. Набридло сидіти вдома.

Який ще клуб, тобі скільки років? Мені не подобається ця ідея, Лисичко

Ну, я ж не маю сімї, маю право. Ти чужий чоловік, не маєш права мені вказувати.

Маряна вимкнула телефон. Оце так, їй у клуб не можна! А вона має, як вірна песиця, чекати свого господаря, поки той плодить дітей, виховує їх і іноді заїжджає до неї за новими враженнями. І так до тих пір, поки не набридне.

Лише зараз вона зрозуміла, у якій жалюгідній ролі перебувала всі ці роки. Усе найкраще дружині та синові, а вона так, запасний аеродром. І йому байдуже, що роки йдуть, їй треба народжувати, інакше буде пізно. Ну нічого, тепер у неї буде власна дитина.

Тарас приїхав без попередження. Плакав. Розповів, що під час пологів його дружини померла донечка, хоча все мало бути добре. Жінка збожеволіла від горя, і він не знає, що робити.

А що робити? Бути з дружиною у цей важкий час. Тарасе, це ваше спільне горе. Не розумію, навіщо ти їздив до мене, якщо у вас усе було гаразд? Навіщо брехав?

Це Бог покарав мене, забрав доньку через тебе

Не неси дурниць. У всьому винен лише ти. Брехав дружині, брехав мені, собі Будь хоча б зараз чоловіком іди до неї.

Розумієш, я люблю вас обох. Кожну по-своєму. І не можу бути лише з однією

Все, Тарасе, йди. І більше не приходь.

Маряна зачинила двері і розплакалась. Їй було шкода і себе, і дружину Тараса, яка втратила дитину. Вона скоро саме стане матірю і уявляє, як це боляче.

Тарас дзвонив кілька разів, приїжджав пяний, але вона прогоняла його. Він так і не дізнався, що Маряна народила сина, його сина. Записала на своє прізвище, а у графі «батько» поставила риску. Хлопчик Ярослав вийшов копією Тараса чужого чоловіка.

За статистикою, близько 10% чоловіків йдуть від дружин до коханок. І майже половина згодом повертаються. А скільки жінок так і не дочекалися, коли одружений чоловік розлучиться та одружиться з ними, як обіцяв

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × один =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

A stray dog howled at the fence every night – Sarah gasped when she learned the reason.

Years later, looking back, Molly could still recall that Saturday evening when she first heard the howl. She was returning...

ES3 години ago

La música suave del órgano se derramaba por el vestíbulo de la iglesia de San Mateo mientras los autos de lujo se alineaban uno tras otro en la calle. Los invitados descendían en oleadas perfectas: vestidos de seda, trajes a medida, risas medidas con precisión quirúrgica. Todo en ese día hablaba el mismo idioma —dinero, linaje, control.

En la cima de los escalones de piedra estaba Adrian Blake. Impecable. Sereno. Orgulloso. Su esmoquin negro parecía cosido no...

EN4 години ago

The wedding music drifted through the cathedral doors of St. Matthew’s like a slow exhale — strings and silk and the quiet hum of money. One by one, polished cars pulled up to the curb and released their passengers into the afternoon light. Silk gowns. Pressed lapels. Laughter kept tasteful, at just the right volume. This was a day designed to impress, and so far, it was succeeding.

Adrian Blake stood at the top of the stone steps like something carved there. Precise. Composed. Untouchable. His tuxedo didn't...

З життя4 години ago

“This dog’s useless for hunting – we need to get rid of it,” declared her husband. Sarah promptly packed his suitcase.

George came back from the hunting trip angry as a wasp in a jam jar. He kicked his boots off...

ES4 години ago

Una mujer de ochenta años cruzó la puerta de una clase de ballet dirigida por el coreógrafo más reconocido de la ciudad.

En el momento en que la gente la vio, los susurros comenzaron a correr por el estudio como pólvora encendida....

EN6 години ago

An eighty-year-old woman stepped through the door of a ballet class run by the most celebrated choreographer in the city.

The room felt it before anyone spoke. Whispers moved across the studio like a current. Some people laughed — quiet,...

З життя7 години ago

A Dog Went Missing on the Highway – Found a Year Later, but the Owner Didn’t Immediately Dare to ApproachWhen the owner finally knelt down and called her name, the dog’s tail wagged once before she rushed into his arms, and he knew she had never forgotten him.

“Jack, do you want some tea?” called Mrs. Thompson from the kitchen. She often popped round – would bring a...

ES7 години ago

Isabel no tomó la mano de Adrián

Isabel no tomó la mano de Adrián. La miró como se mira una cosa que durante mucho tiempo pareció amor,...