З життя
Своїм стає чуже
### Щоденник
«Чужа, але своя, рідна…»
Сьогодні до мене завітала Юля з Антошком. Ішли з магазину, занесли покупки й для мене. Обіймаючи мене, вона сказала: «Мамо Фаю, як ти тут?» Ми з нею вирішили вважати одна одну рідною. Мені вже шістдесят шість немало прожито, і не завжди щасливо. Та тринадцять років тому Бог послав мені випробування і винагороду.
Тої осені, сирої та похмурої, хтось постукав у двері. На порозі стояла молода жінка, брудна, в синцях. Я запросила її до хати.
«Заходь, доню, не бійся. Я тут сама живу… Що з тобою?»
Вона тремтіла. Я роздягнула її, напоїла гарячим чаєм. Вона плакала, а я гладила її по волоссю: «Поплач, полегшає…»
«Мене звати Юля,» прошепотіла вона.
Виявилося, вона втекла від чоловіка. Вони жили у райцентрі, але він бив її, а коли дізнався про вагітність, і зовсім лютим став. Вона бігла пішки, не знаючи куди, поки не вийшла на нашу Семенівку.
«Лише б з дитиною все гаразд,» сказала я. «Залишайся в мене.»
Так Юля й залишилась. Потім народився Антошко. Я допомагала виховувати його, вважаючи онуком, а Юлю дочкою. Одного разу вона запропонувала:
«Тіто Фає, можна я тебе мамою зватиму? Адже Антошко бабцею кличе…»
«Так, доню. Ти вже моя рідна.»
Селяни в магазині кажуть: «Твоя Юлька золото. І хлопчик виховний. Бог тобі її послав замість тої, рідної…»
І справді. Я була вдячна Богові за цю зустріч. Ми з Юлею дві самотні метелики вночі, які знайшли одне одну.
А потім у селі зявився Максим. Придивився до Юлі, полюбив її за лагідність. Антошка йому не завада діток він любив. Пропозицію зробив. Юля вагалась, але я порадила: «Він добрячий чоловік. Вийдіть. Антошка буде йому, як рідний.»
«А ти, мамо, знову сама?»
«Та ну, я ж поруч.»
Вони одружились. Потім народилась донька. Максим мене поважає, зве тещею. Я не самотня.
Але колись…
Виходила я заміж у сусіднє село за Аркадія. Народила дочку Віру. Спочатку жили мирно, але чоловік почав пиячити, зраджувати. Розійшлись. Потім вийшла за Захара добрячий був, не пив. Але коли я потрапила в лікарню, Віра… «приглядала» за ним.
Повернулась а вони в обіймах.
«Це мій дім! Іди куди хочеш!» вигукнула дочка.
Наступного дня вони пішов.
Захар через рік приходив, благав, але я не пробачила.
Віра ж зовсім відреклась. Одна сусідка стріла її в райцентрі:
«Як мати?»
«Якої матері? У мене її немає.»
Тоді я думала навіщо мені таке життя?
А тепер… Тепер у мене є Юля. Є Антошко. Є Максим і онучка.
Чужі? Ні. Вони мої. Рідні.
At the Door Stood Victor — Her Twice-Ex-Husband, From Whom She Divorced Four Years Ago.
Victor stood on the front step, the man I had once married twice, the one Id divorced four years ago....
A Man Spent a Week with His Lover to Reform His Wife, Only to Return and Be Stunned in the Entrance Hall
I still recall, as though from a distant age, how Thomas drove away for a week to stay with his...
I Called Off the Wedding.
I called it off I actually cancelled the wedding. Yeah, you heard right. Just two weeks before the day wed...
My Sister-in-Law Wanted to Celebrate Her Anniversary at Our Place and Insisted We Vacate the Flat
Emily, has James already told you? Margaret asked, her voice sharp as a cold wind. Listen well have up to...
At the Funeral of My Husband, an Elderly Man Approached Me and Whispered: “Now We’re Free.” It Was the One I Loved at 20, Before Life Pulled Us Apart.
At the wake for my husband, a greyhaired stranger slipped up to me and murmured, Now were free. He was...
The Perfectly Proper Mum
Father, we need to have a serious word with you! began Natalie, the daughterinlaw, as she stared cautiously at Pauls...
Tying the Knot for the First Time at 55…
First time I married at fiftyfive Its been five years since we tied the knot. Im sixty now, my husband...
My Stepfather’s Fiancée Claimed: ‘Real Mothers Should Sit Up Front’ – But My Son Responded in a Way That Made Everyone See the Truth
My future daughterinlaw told me, Only real mothers sit in the front row, yet my son proved the opposite in...