Собака обійняв господаря востаннє перед сном, а раптом ветеринар вигукнув: «Стривайте!» — і те, що сталося далі, змусило всіх у клініці розплакатися

Клініка була затишною, але сьогодні в її стінах відчувався важкий дух прощання. Бліді стіни, холодне світло люмінесцентних ламп усе нагадувало, що мить між життям і вічністю може бути крихкою. На металевому столі, вкритому вицвітлою клітчастою ковдрою, лежав Барс, східноєвропейська вівчарка. Колись сильний, гордий, він тепер був лише тінню себе. Його дихання було важким, кожен рух давався з болем, але в його затуманених очах ще миготіла іскорка пізнання.
Біля нього, зігнувшись від горя, стояв Олег. Хлопчина, що колись приніс цього цуценя у картонній коробці додому, тепер став чоловіком, який навчився відданості та мужності від свого собаки. Його рука тремтіла, але вона продовжувала гладити Барса за вухом, ніби хотіла назавжди запамятати цю теплоту. У кутках очей блищали сльози, які він силкувася стримати.
Ти був моїм другом братом світлом, прошепотів він ледве чутно. Ти піднімав мене, коли я думав, що втратив усе. Пробач, якщо я не завжди вмів тебе захистити
Наче розуміючи кожне слово, Барс повільно підвів повіки. З останніх сил він уперся мордою в долоню господаря. Це не був випадковий жест це було безмовне: «Я люблю тебе. Я памятаю. Я з тобою».
Олег притулився чолом до голови свого друга. Спогади линули, як ріка: походи, багаття, ночі під наметом, дощі, зимові сніги. Все злилося у безмежну подяку.
Ветеринарка та її помічниця стояли осторонь, безсилі. Молода жінка непомітно витерла щоку, не в змозі стримати емоції. Навіть звиклі до болю серця не були готові до такої сили любові.
І раптом сталося неймовірне. В останньому тремтінні Барс підняв лапи і обійняв Олега за шию. Це не був рефлекс це було прощання. Подяка. Обіцянка назавжди.
Я люблю тебе схлипнув Олег, притискаючи собаку до себе. Ти залишишся зі мною назавжди, чуєш? Назавжди
Ветеринарка підійшла, тримаючи в руці шприц із прозорою рідиною. Її голос був мяким, ледве чутним:
Коли будеш готовий
Олег важко кивнув.
Спи спокійно, мій герою Я відпускаю тебе з усією любовю.
Рука ветеринарки піднялась, готова зробити інєкцію але раптом зупинилася.
Стійте! гукнула вона, вдивляючись у Барса.
Те, що сталося далі, заставило всіх у кімнаті забути, як дихати
Коли голка ледь торкнулася його шкіри, Барс різко зітхнув. Його очі засяяли, дихання вирівнялося. Ветеринарка й помічниця остол