Connect with us

З життя

Ось і настала мить!

Published

on

Ну нарешті…

Вихід заміж для Софійки був мрією, але вона й гадки не мала, що її чоловік Тарас має шкідливу звичку. Знайомились вони недовго, він швидко зробив пропозицію, та ще й трохи пяний:

Софієчко, давай одружимось, промовив він, і в повітрі запахло горілкою.

Та ти що, Тарасе, випив? І в такому вигляді мене заміж береш? не надто обурилась дівчина, адже мріяла про сімю, а всі подруги вже були заміжні.

Та я ж… з радощів! Ну що, яка твоя відповідь?

Гаразд, згодна, але за умови: горілку тільки по святах.

Ну я ж про те й кажу! Сьогодні, наприклад, свято пропозицію тобі зробив!

Ось так, з молодої наївності, Софійка не вникла у проблему. А ще не знала, що батько Тараса пив все життя. Напевно, це й на сина вплинуло частував його «чарочкою чаю».

Марія, мати Тараса, завжди лаялась:

Сам цю отруту ллєш у себе, ще й сина зіпсуєш!.. але чоловік лише сміявся:

Мовчи, бабо, нехай звикає він же чоловік!

Після весілля молодята оселились в Софійчиній однокімнатній квартирі, яку їй залишила бабуся. Спочатку все було добре. Тарас працював, іноді повертався з роботи з перегаром, але завжди знаходив причину:

Вітько прогулявся син народився, як не випити?.. Юрко святкував, Петро дошки на дачу везе от і приводів багато, а всі важливі.

Софійка народила сина Олежка, а Тарас, як пив, так і продовжував. Додому не поспішав, до дитини майже не підходив.

Чому до сина не підійдеш? Він же твій рідний! ображалась дружина.

Ти ж сама кажеш, щоб я на нього перегаром не дихав, відповідав він.

А ти кидай пити, скільки можна про це казати?

Минуло вісім років. Тарас пив уже щодня. З однієї роботи його звільнили, потім з іншої. Свекруха Марія дуже засмучувалась:

Софійка всі ці роки бореться, а він не кидає. З кожним роком все гірше…

І правда, Марічко, мені аж шкода її, підтримувала сестра.

Ще два роки. Олежко вчився у третьому класі. Софійка тягнула сімю сама Тарас не працював, хіба що свекруха підкидала грошей та купувала онукові речі.

Колишній красенКолишній красень Тарас тепер був тінню колишнього себе обличчя опухле, зуби поскидалися, волосся рідке, а в очах лише порожнеча, навіть до сина він ставився байдуже.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + два =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

The courtroom was so silent you could hear the flicker of paper turning.

The courtroom was silent, the only sound the faint shuffle of paper against mahogany. High upon her bench, Judge Margaret...

З життя2 години ago

The Housekeeper in the Kitchen

The scullery sat just off the grand hall, within earshot of the violins but tucked far enough away to remind...

З життя3 години ago

The airport bustled with its usual rush, just like any ordinary day.

The airport bustled like any other day in London Heathrow. Suitcases rumbling along. Metal detector whirring. Plastic trays gliding down...

З життя7 години ago

The café pulsed with that delicate midday quiet—a fleeting calm that seemed both precious and borrowed.

The café dozed in that peculiar lull of lunchtime the sort of hush that feels borrowed and ready to be...

З життя12 години ago

The young girl had already made up her mind: she’d rather be called a thief than watch the baby spend another night in tears.

The little girl had already made up her mindshed rather be called a thief than watch the baby cry himself...

З життя12 години ago

She’d cleaned his office for years… Then she stunned the entire board by firing him on the spot

Eleanor arrived at Bainbridge & Collingwood every morning at 5:47 a.m. Not because she was required to. She simply liked...

З життя15 години ago

The garden seemed far too tranquil for any falsehoods to linger.

The garden was far too serene for a lie. The last rays of sunlight filtered gently through the branches above,...

З життя18 години ago

She Looked as if Rainclouds Had Been Following Her Every Step for Days

The woman looked as if shed been caught in a storm that hadnt let up for days. Her grey jumper...